Сільська бібліотека… Які асоціації у вас вона викликає? І якщо ви подумали про напівпорожню занедбану кімнатку, то дуже і дуже помилилися. Чимале просторе приміщення з сучасним ремонтом, безліччю нових хрустких книжкових томів на поличках і навіть мультимедійною дошкою, комп’ютером і ноутбуком! Саме такою є публічно-шкільна бібліотека у селі Острівець Теребовлянського району. Це справжній острівець позитиву! І творить його невтомна ентузіастка своєї справи, сільська бібліотекарка Оксана Метик. Саме завдяки її зусиллям торік Острівецька бібліотека виграла грант міжнародного фонду «Відродження», завдяки якому в сільській книгозбірні відбулися кардинальні зміни. Про це та найближчі перспективи роботи пані Оксана розповіла «НОВІЙ…»
Острівецька бібліотека — острівець позитиву!
— Чи потрібна бібліотека у селі? Це питання дуже болюче насамперед для бібліотекарів та активних читачів, — каже пані Оксана. — На жаль, у нашій країні все ще існує стереотип, що сільські люди не читають і бібліотека їм не потрібна… Але насправді це зовсім не так! Хто сказав, що в селі не читають книжок? У нас невеличке село — 250 мешканців, але, повірте, майже кожен із них навідується до бібліотеки!
Нашій найповажнішій читачці – 92 роки і вона — одна із наших постійних відвідувачів! Бабуся у свої роки ще й читає без окулярів! (Сміється, — авт.) Найбільше любить історичні романи, бо й сама була свідком багатьох описаних там подій. Проте не лише люди старшого покоління нині найактивніші читачі. Сьогодні багато говорять про те, що діти постійно у телефонах-ноутбуках-комп’ютерах і книгам важко конкурувати з гаджетами, але це цілком реально! Так, торік ми організували креативне «БібліоЛіто» — у нас були своєрідні пікніки-читання просто неба, діти з величезним ентузіазмом їх відвідували! Активність юних читачів у нашій бібліотеці зростає влітку. Це пов’язано з тим, що на канікули в село приїздить дітвора з міст. Бабусі та дідусі отримали літнє завдання — тримати «на контролі» процес читання онуків. На щастя, останніх кілька років не маємо проблем із надходженням дитячої літератури — бо кожного разу, коли приходять найменші відвідувачі, хвилююся, чи все, що вони хотіли б почитати, є в наявності. Діти читають не лише те, що у шкільній програмі, а й часто беруть пригодницькі та детективні книги, фентезі, сучасну підліткову літературу.
Так і напишіть: у селі читають книжки! По інструкцію до трактора уже давно ніхто не приходить (сміється, — авт.). А от по сучасну українську прозу – щодня! Інколи людина приходить просто поспілкуватися, а прощаючись, каже – ну, дай мені якусь книжку, почитаю, що там пишуть… Бібліотека в селі — це ще й свого роду культурний центр, сюди приходять не лише по книги, а й по живе спілкування, цікаві заходи різного формату. Бібліотекар повинен бути ще й трохи психологом – наприклад, людина щойно прийшла до мене, а я уже знаю, яку книгу їй запропонувати. Зате як приємно, коли до тебе приходять читачі, розповідають про прочитане, діляться своїми враженнями… Особисто мені найбільше імпонують книги нашої тернопільської письменниці Ніни Фіалко, у них — усе наше життя таке, як воно є, я її романи і нашим відвідувачам рекомендую.

За два тижні зібрали 60 тисяч на «БібліОстрів»
— У 2015 році у нас в Острівці була утворена громадська організація «Добробут – Острівець», я стала її керівником, — каже пані Оксана. — Ми взялися за написання проєктів, які б покращили життя нашої громади. Так, кілька років тому виграли тендер на капітальний ремонт школи – завдяки йому поміняли там вікна і двері. А з появою ОТГ загорілися ідеєю зробити щось для бібліотеки, модернізувати її, аби залучити до нас ще більше читачів. Разом із місцевою активісткою Ліною Шурипо описали наш проєкт під назвою «БібліОстрів» — по-домашньому затишний, казковий образ бібліотеки із яскравим інтер’єром, мультимедійною дошкою, проєктором, комп’ютером і ноутбуком, аби громада села мала вільний доступ до інтернету. Оформили і подали заявку у міжнародний фонд «Відродження» і — стали одними з переможців, вигравши грант для нашого проєкту! Єдиний нюанс: умова грантодавців була в розподілі коштів «50 на 50», тобто вони зобов’язалися надати нам 50 тисяч гривень на проєкт «БібліОстрова» у разі, якщо ми з усією сільською громадою також назбираємо 50 тисяч. На все про все у нас було два тижні. Здавалося б, зібрати таку чималу суму в селі, де мешкають так мало людей, та ще й за короткий відтинок часу, та ще й на такі «витребеньки», як бібліотеку, нереально… Але ми не здавалися, звернулися до наших підприємців, орендарів, допомогли і місцеві мешканці. І за два тижні ми зібрали… 60 тисяч гривень! Для нас самих це стало приємним шоком! Ми зрозуміли, що все в наших руках і що під лежачий камінь грант не іде. (Сміється — авт.) Тож закупили усе необхідне і нині уже завершуємо ремонт нашого «БібліОстрова». Тут можна не лише читати, а гратися, дивитися новини в інтернеті, проводити зустрічі. Бібліотека — це не «вчорашній день»! Вона завжди була і надалі збережеться як інтелектуальний та інформаційний центр. Це буде популярне місце для спілкування людей.