Минулого четверга, 27 квітня, у Тернопільській обласній науковій бібліотеці репрезентували книгу Іди Фінк «Подорож», що днями вийшла у львівському «Видавництві Старого Лева». Впродовж 18-29 квітня представили першу книгу Іди Фінк, видану українською мовою, також у Львові, Бучачі, Чорткові, Збаражі та Києві.

Зустріч у Тернополі відбулася за участю перекладачки книги, редакторки польського інформаційного порталу Culture.pl Наталки Римської та тернопільського громадського діяча Олександра Степаненка.

— Нині триває багато розмов про переосмислення важкого досвіду Другої світової війни. «Подорож» Іди Фінк дуже допомагає нам у цьому, — зауважує Олександр Степаненко. — Основна тема її творів — це життя людей в окупації. Разом з інтерпретацією історії, яку подають нам в тому чи іншому часі вожді, паралельно існує інша історія — історія людських доль. Вона відрізняється від тієї історії, тих героїчних міфів, де є завжди переможець і переможені. Така олюднена історія, на жаль, у нашому українському суспільстві ще не домінує, домінують героїчні міфи, які багато в чому розділяють сьогодні Україну на Схід і Захід. Для того, щоб ми усвідомили, чим насправді була війна для Європи та України, нам потрібно пізнавати оцю олюднену, людську історію і зрозуміти, що війна насамперед була трагедією. Її наслідки треба осмислювати, щоб усі ці жахіття не повторилися. Саме цього нас вчить Іда Фінк, яка розповідає про подорож свою і своєї сестри, про балансування між життям і смертю, що тривало три роки, і в якому вони вижили. Історія дуже повчальна і просто вражаюча за стилем передання.

— Про Іду Фінк я довідалася від відомого перекладача і голови Польського ПЕН-Клубу Адама Поморського, — каже перекладачка книги Наталка Римська. —  Мене просто поглинув стиль розповіді письменниці — стиснений, немов пружина. За словами самої авторки, це — «писання пошепки». Слово «Голокост» у повісті «Подорож» не з’являється жодного разу, проте ця історія балансування на невидимій межі життя і смерті двох сестер зі Збаража є його найдокладнішим документом. Зізнаюся, після перекладу кожної частинки повісті я мусила якийсь час перепочивати, відволікатися, повертатися у реальний час, щоб потім знову повернутися до роботи, інакше просто не змогла б витримати того напруження. Фінк практично не роздає оцінок персонажам, які вигулькують на сторінках книги й у долі головних героїнь, — жорна доволі ще свіжої історії роблять це замість неї. А проте, попри тривожний початок і перебіг подій, авторка все-таки робить щасливе закінчення. І в цьому її неймовірна сила, що дає читачу можливість переосмислити своє життя.

Довідка

Іда Фінк (1 листопада 1921 р. – 27 вересня 2011 р.) – єврейська письменниця. Народилася у Збаражі в освіченій єврейській родині: батько був лікарем, мати — вчителькою. Вивчала музику в Консерваторії польського музичного товариства у Львові. Після нацистської окупації разом з батьками та сестрою опинилася у збаразькому гето. 1942 року зі сестрою втекла з гето і до кінця війни переховувалася. Після Другої світової війни мешкала в Польщі. 1957 року емігрувала до Ізраїлю. Була членом Cпілки польськомовних авторів Ізраїлю. Проза Фінк зосереджена передовсім довкола теми Голокосту, її перекладено англійською, французькою, івритом, німецькою, данською, норвезькою, італійською та іншими мовами. Твори Іди Фінк відзначені багатьма нагородами: літературною премією імені Анни Франк (1985), премією Яд Вашем (1995), Спеціальною премією Польського ПЕН-клубу (2003), Премією Ізраїлю в галузі літератури (2008).

Ліля Романенко