Остання гучна подія року на Тернопіллі та й в Україні загалом — перебування Нерукотворного образа Ісуса Христа з Ватикану з благословення Папи Франциска й архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського Василія Семенюка за сприяння благодійного фонду Ігоря Гуди «Твори добро» — дала привід замислитися над важливою темою, про яку нині мало говорять. Мова йде про відродження української меценатської традиції.

Від Київської Русі і до радянського періоду українське меценатство рясніло іменами доброчинців і благодійників, які за власний кошт піднімали культурно-освітній та духовний рівень свого народу. Йдеться не лише про державних діячів, а насамперед про звичайних підприємців, які хоча й не мали влади в руках, та все одно шукали шляхи, аби послужити громаді.

Має своїх меценатів і Тернопільщина. В обласному центрі, прямуючи від колишнього видавництва «Лілея» до вулиці Богдана Хмельницького, перехожі, мабуть, звертали увагу на будинкові таблиці «вул. С. Качали». Степан Качала — уродженець Рогатинщини (Івано-Франківська область). Після закінчення гімназії і семінарії став священиком й до останніх своїх днів жив у Шельпаках Збаразького повіту (нині — Підволочиський район). Стояв біля підвалин зародження «Народного дому», «Просвіти», Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Народної Руської Ради і «Галицько-Руської матиці». Качалу пам’ятають у Тернополі як палкого покровителя і мецената українських закладів. Свої кошти він заповів на утримання стипендійних фондів при товариствах «Просвіта» і «Народна торгівля».

Ще одне ім’я, пов’язане з Тернопіллям, — граф Віктор Баворовський. Він подарував Тернополю фамільну бібліотеку з умовою, що місто виділить відповідне приміщення для неї. У книгозбірні було багато стародруків, історичних документів.

Радянський період спустошив ряди українців-меценатів, оскільки відібрав право людей гідно заробляти своєю працею. Після проголошення Незалежності України перервані традиції вітчизняного благодійництва не було кому відроджувати — держава поринула у дикий капіталізм і «дерибан». Та все ж згодом українське меценатство продовжило свою традицію. Поповнив лави новітніх українських меценатів і відомий тернопільський підприємець Ігор Гуда.

Завдяки його благодійництву, зокрема, нині лікарі Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру обстежують пацієнтів у новому ендоскопічному кабінеті — устаткування для нього торік у грудні закупила тернопільська будівельна компанія «Креатор-Буд».

Із початком війни на Сході України ця будівельна компанія під керівництвом пана Ігоря Гуди долучилася до будівництва фортифікаційних споруд. «Креаторбудівцям» разом із колегами-будівельниками доручили звести два об’єкти в місті Попасна і ще два в Золотому на Луганщині.

За підтримки Ігоря Гуди в Тернополі постав довгоочікуваний пам’ятник Небесній Сотні на площі Героїв Євромайдану. За власні кошти директора «Креатор-Буду» було виконано будівельні роботи самого пам’ятника та благоустрій на оновленій площі.

Нещодавно на сесії Тернопільської міської ради 12 учасників АТО отримали сертифікати на квартири. Воїни, у свою чергу, подякували  керівнику будівельної компанії «Креатор-Буд» за те, що відгукнувся допомогти із житлом і виділив його для захисників України.

Однією із останніх добрих справ мецената (і найгучніших) стала фінансова підтримка його благодійним фондом перебування Нерукотворного образа Ісуса Христа на Тернопіллі. Завдяки благодійному фонду Ігоря Гуди «Твори добро» організували автобуси, які привозили паломників до Зарваниці й Тернополя. А на Великдень з ініціативи Ігоря Гуди, за підтримки Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ та благословення архиєпископа і митрополита Василія Семенюка понад дві тисячі потребуючих отримали паски під час проведення акції «Великодня паска потребуючим».

В особі Ігоря Гуди маємо гарний приклад новітнього тернопільського мецената, який дбає не тільки про прибуток для власної справи, а веде соціально-відповідальний бізнес, турбується про свій народ та його майбутнє.