Такої кількості паломників архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (а це майже 280 тисяч — ще 120 тисяч було у Зарваниці) не бачив ще ніколи. Втім, подія ж була яка! Лише третій раз за всю свою історію унікальна християнська святиня — прижиттєвий відбиток обличчя Ісуса Христа — покинула Ватикан і побувала на Тернопіллі для велелюдного почитання.

Про те, як виникла ідея привезти реліквію в нашу область, “НОВІЙ…” розповів фундатор благодійного фонду “Твори добро”, директор будівельної компанії “Креатор-Буд” Ігор Гуда:

— Такий поклик виник у Його Високопреосвященства кир Василія (Семенюка), архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського Української греко-католицької церкви, шановного ректора Марійського духовного центру в Зарваниці, економа Тернопільсько-Зборівської архиєпархії протоієрея Володимира Фірмана та отця Романа Дутчака, судового вікарія Тернопільсько-Зборівської архиєпархії. Коли про це мені сказали, я відразу підтримав цю ініціативу, бо нині, в такий непростий час, людям потрібна духовна підтримка. Ми з дружиною Наталею щиро вдячні за можливість долучитись до цієї величної події. Адже лише втретє за всю свою історію унікальна святиня покинула Ватикан і була виставлена для привселюдного почитання. Ікона прибула на Тернопільщину з благословення Папи Римського Франциска, і таким чином він висловив свою підтримку Україні. Це жест доброї волі, це рука духовної допомоги для нашого народу.

— Перебування ікони на Тернопільщині — це і заслуга благодійного фонду “Твори добро”, який ви очолюєте, бо, як зазначав владика, церква самостійно ніяк би не справилась з такими великими витратами…

— Це заслуга Всевишнього! Саме Він дав таку ласку і можливість долучитись до святої справи. Чудесним чином склались всі обставини, і Тернопільщина отримала підтримку Ватикану в ініціативі прибуття Нерукотворного образу Ісуса Христа. Ми всюди отримували “зелене світло”, навіть тоді, коли траплялись різні ускладнення. Не все є у волі людини, часто люди — лише інструмент в руках Бога. Нині чудесним чином Господь вирішив показати нам Своє обличчя.

Хотів би подякувати усім, хто доклався до цієї історичної події, а саме:  Його Високопреосвященству кир Василію Семенюку, архиєпископу та митрополиту Тернопільсько-Зборівському УГКЦ; Боголюбивому єпископу кир Теодору Мартинюку, протосинкелу Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ;  протоієрею Володимиру Фірману, ректору Марійського духовного центру в Зарваниці, економу Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ; монсеньйору Паоло Бенедіку, хранителю Папської захристії; протоієрею Романові Дутчаку, судовому вікарію Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ;  протоієрею Марку Семигену, президенту товариства “Свята Софія”; високодостойній пані Тетяні Іжевській, Послу України при Святому Престолі;  Романові Демушу, семінаристу Української Папської колегії святого Йосафата  і всім, хто підтримував цю важливу справу молитвою та добрими намірами.

— Чи не було застережень або побоювань, адже Нерукотворний образ — одна з найвеличніших реліквій християнства?

— Цінність цієї святині не можна оцінити матеріальними мірками. Ми можемо лише захоплюватись її історичною та духовною цінністю. Спас Нерукотворний транспортували в особливих умовах, із дотриманням всіх вимог, із охороною та представником Ватикану, котрі стережуть святиню. Але, гадаю, що її в першу чергу береже Господь. Ми маємо розуміти, що Нерукотворний образ Христа має передусім духовне значення. Сотні тисяч християн перед Його Лицем зміцнились у вірі і поєднали свої серця в молитві за Україну. Після того за допомогою наших духовних отців ікону повернули до Ватикану на зберігання до Папської захристії.

— Чи виправдались ваші очікування щодо перебування ікони на Тернопільщині?

— Головне, що ця історична подія виправдала очікування сотень тисяч паломників, які прийшли до Нерукотворного образу Христа за покликом серця. Не розчаровували людей ні довга дорога, ні перебування в черзі, ні холод надворі, адже всі, хто прийшов приклонитись до ікони, відчули особливу Божу благодать. Дивлячись на кількість вірян, які приклалися до святині, ми бачимо, наскільки потрібною була ця подія. Вірю в те, що всі благі наміри, всі молитви, які подумки і вголос висловлювали ми в ці дні, принесуть благословення нашій Україні.

Вікторія ДЕРІНЬ