— Візьміть усе, що ви чули чи читали про Індію і… забудьте про це, —  сміється тернополянин Олександр Семеняк. —   Бо те, що ви дізнаєтеся, приїхавши у цю неймовірну країну, буде особливим, відмінним від усього баченого раніше…

«Країна контрастів» — саме це словосполучення першим спадає на думку, коли йдеться про Індію.  Вражаюча і несподівана, Індія — це насамперед країна незвичайних поєднань: бідна і багата, стародавня і  навдивовижу сучасна, із сумішшю релігій та культур, з величними горами та блакиттю океану, тисячолітніми храмами і дикими джунглями, надсучасними мегаполісами та безлюдними пустелями…

В Індію хочеться повертатися знову і знову… Власне, багато хто з наших земляків, «розкуштувавши» цю екзотичну, яскраву, кольорову й колоритну країну, так і робить. Нинішній гість «НОВОЇ…», 30-річний тернополянин Олександр Семеняк, уперше потрапив до Індії понад 10 років тому. З  того часу він майже щороку відвідував цю країну,  щоразу проводячи там від трьох тижнів до місяця часу, а одного разу майже півроку! До слова, останніх кілька років Сашко літав до Індії не сам, а у супроводі дружини та маленької донечки, тривалістю на два і чотири місяці!

В Індії наш земляк не лише займався духовними практиками, а й вивчав американський метод масажу Рольфінг і масаж глибоких тканин в американського майстра, який проживає в Індії. Нині  він охоче ділиться з тернополянами здобутими знаннями та досвідом.   Своїми індійськими враженнями  Олександр Семеняк поділився з читачами «НОВОЇ…»

«Донечка вперше полетіла до Індії у три місяці»

— Чим насамперед вражає Індія?

— Власне кажучи, усім! Ті, хто уявляють собі Індію брудною, з коровами на вулиці та суцільною антисанітарією, будуть приємно подивовані, дізнавшись, що там є дуже багато по-справжньому гарних місць. І мова не лише про розкішні курорти… Багатолика Індія несподівана і щира. Вабить неймовірними краєвидами, прекрасною архітектурою та приязними, усміхненими людьми. Більше того, сучасна Індія пішла далеко вперед у плані розвитку технологій…  Коли в нас, скажімо, про 3G-інтернет ніхто ще й не чув, в Індії ним уже давно користувалися…  Проте перш за все до Індії їдуть у пошуку внутрішньої гармонії, за духовними практиками: йогою, медитацією.

Ми уже багато років поспіль їздимо до ашраму Сатьї Саї Баби — відомого індійського гуру та духовного діяча. Це дуже класне місце, «місце сили». У невеликому селі Путтапарті  (штат Андхра-Прадеш, Південно-Центральна Індія) Саї Баба заснував ашрам — обитель вищого спокою для своїх послідовників. Він вчив любити і поважати всіх людей, незалежно від їх соціальної, расової приналежності і віросповідання.

Уперше я потрапив туди у 2007 році з батьком. За рік до того він поїхав до Індії вперше, йому там дуже все сподобалося, і  наступного року ми вирушили уже всі разом. Загалом я їздив до Індії вісім разів спершу разом із батьками, згодом уже з дружиною та донечкою. Так, наша донечка вперше побувала в Індії, коли їй було тільки три місяці, вдруге — у рочок. Нас часто запитували, чи не було лячно наважуватися в таку далеку дорогу та ще й в таку неоднозначну країну з малесенькою дитиною. Ні, анітрохи! Доня  — ідеальний мандрівник, добре переносить переліт і не вередує у подорожі. У свої два роки вона мандрувала вже всіма видами транспорту: автівкою, автобусом, потягом, літаком і навіть… рикшею! Так що замість мультиків час від часу у трьох вмощуємось якнайзручніше і дивимося відео з наших мандрівок …

«Дорослий в Індії може наїстися… за півдолара»

 — Чи може середньостатистичний тернополянин дозволити собі поїздку до Індії? Що найбільш коштозатратне — переліт, проживання-харчування?

— Коли ти «сам собі організатор», мандрівка виходить в рази дешевшою. Зазвичай ми купуємо квитки наперед, буває, навіть за півроку. Якщо врахувати цей фактор,  то можна вкластися у 400-500 доларів за квитки туди і назад на одну особу. Як на 10-годинний переліт, це ніби й недорого, проте й «дешевим як борщ» не назвеш. Тому ми для себе вирішили, що коли вже вибралися в Індію, краще їхати на тривалий час, щоб можна було охопити і побачити максимум. Хоча «максимум», звичайно ж, дуже умовний: всю Індію «за один захід» побачити і пізнати неможливо, бо ж вона мало того, що  велика, то ще й «багатолика»: кожен із її 29 штатів — як окрема країна. У кожному з них своя мова (індійці з різних частин країни можуть не розуміти один одного, хіба що завдяки хінді або англійській!), звичаї та колорит…

Коли ви вже добралися до Індії, суттєво ваш гаманець тут не схудне: скажімо, в ашрамі  Саї Баби  проживання і харчування зовсім недорогі. Наприклад, кімната для сім’ї у місяць коштує плюс-мінус сто доларів, якщо ж хтось їде один і готовий до аскетичніших варіантів, то можна поселятися в шедах —  місцевих бараках, де на ліжках чи й просто матрацах поміщається сотня-дві осіб. Такий варіант коштує буквально копійки, у перерахунку — кілька гривень у день. Сам ашрам — це, фактично ціле місто з усією необхідною інфраструктурою, яка відповідає вимогам безлічі приїжджих з усього світу.  Тут є  чимала бібліотека, супермаркет, три їдальні —  із європейською та індійською (північною та південною) кухнями,  зали, де проводять лекції, та кіоски, де можна купити свіжі фрукти, зокрема, кокоси, які при тобі розбивають і ти можеш відразу ж ласувати свіжим кокосовим соком. За великим рахунком,  в ашрамі є все необхідне для життя,  тож можна жити там, нікуди не виходячи назовні.

Всмак поїсти в одній із трьох їдалень ашраму можна за 20-30 рупій (долар це 64 рупії).  Їжа смачна та різноманітна: у європейській їдальні меню більш-менш звичне для  нас, проте  вегетеріанське. Північно-індійська кухня більш гостра, проте можна собі взяти просто рис чи другі за шанованістю тут макарони, а уже овочі та соуси-підливки до них (так званий «дал») є різної гостроти.

Попри те, що харчування тут доволі одноманітне, навіть ті ж каші за рахунок гострих приправ та спецій і гри смаків не набридають і швидко насичують. А для солодкоїжок тут спражній рай: гори дешевих і дуже смачних фруктів і дуууже багато солодощів…

Якщо раніше ми харчувалися в європейській їдальні, то з часом відкрили для себе і традиційну індійську їжу, яка смакує усім, навіть нашій маленькій донечці.

—  Які стереотипи щодо Індії виявилися… просто стереотипами?

— Особисто я під час торішньої мандрівки до Індії (а їздимо ми туди зазвичай узимку, коли там ще нема спеки, а «лише» 28-34 градусів тепла) вщент «розбив» свій стереотип про Гоа. Виявляється, це не лише розкручене «тусовочне» місце з нон-стоп гулянками 24 години на добу, а й спокійні затишні пляжі, де добре відпочивається разом з дитиною. До речі, Гоа — це найменший штат в Індії, майже в чотири рази менший за нашу Тернопільську область, але з населенням майже в два рази більшим… І якщо всі тусовки зазвичай на пляжах Північного Гоа, то ми собі знайшли затишний пляж у південній частині штату. Залежно від обраного пляжу ціни там на різний гаманець: можна знайти місце для проживання за 10 доларів за добу (на двох), а можна і більш ніж за сотню. У північній частині штату житло дешевше.

Один із найбільш поширених стереотипів лякає,  що в Індії можна отруїтися або постраждати через антисанітарію. Звичайно, можна, як і будь-де. Але можу сказати з упевненістю: Індія не страшна, принаймні в місцях розвинутого туризму. У нашому ашрамі проблем із питною водою не було взагалі: бутильовану продають на кожному кроці, та й протічна фільтрується, так що її можна пити.   Щодо чистоти, в  індійців до неї своє, досить специфічне ставлення.  Сміття там викидають просто на вулицю, але звідти його двічі на день…  дисципліновано прибирають! Можливо, з часом індійці просто дійдуть до того, аби встановити смітники, замість щоразу згрібати сміття з вулиць… Проте, зрештою, усе залежить від штату.   Деякі штати, якими ми мандрували, були справді чисті, а в деяких сміття  буквально підпирало двері будинків. Недарма-таки Індію називають країною контрастів… Зрештою, для більшості індійців важлива передусім чистота духовна, те, що всередині. А те, що зовні, не настільки принципово…

«Bodywork масаж і Рольфінг масаж»… у Тернополі

— Попри те, що ви маєте підтримку рідних та сім’ї, які поділяють вашу любов до Індії, не знаходилося скептиків, які питали: «Ну, і навіщо вам та Індія?»…

— Є кілька причин, чому ми туди їздимо:  аби побути в ашрамі, де відчувається хороша енергетика і можна відпочити від міської метушні. Там знаходиш спокій та гармонію, маєш можливість зайнятися духовними практиками, послухати лекції, щось змінити на краще у собі…

Узагалі, там дуже комфортно перебувати. Для дружини і донечки важать теплий клімат і чимала кількість фруктів.  Я ж завдяки поїздкам до Індії отримав можливість глибше вивчити ази масажу, яким займаюся ще з 2009 року. Спершу це було хобі, згодом переросло в основну професію (навчаючись у Тернопільському технічному університеті, я вивчав біомедичні апарати та комп’ютерні системи, а паралельно з навчанням займався айкідо, практикував медитацію). В Індії в 2014 році я знайшов наставника (точніше, це він мене знайшов, але це вже зовсім інша історія…), завдяки якому я поглибив свої знання про масаж, а зокрема почав вивчати американський метод Рольфінг і масаж глибоких тканин. Об’єднавши нові техніки та знання із своїми «старими» (класичний і аюрведичний масажі), поступово мій авторський масаж трансформувався в “Bodywork масаж”.  Нині, крім “Bodywork масажу” роблю також традиційний Рольфінг масаж. В основі обох варіантів закладений принцип роботи з усім тілом як з одним цілим, і їх основне завдання —   допомогти людині комфортно почуватися як фізично, так і  віднайти душевний спокій. Кого це зацікавить  і хто хотів би спробувати техніки, що пішли з США та Індії, при цьому не виїжджаючи за межі Тернополя, можна дізнатися більше на Facebook Bodywork масаж & Рольфінг масаж.