Середа, 19 червня 2024
• Народному хору «Заграва» із Тернополя – 35 років • Замість весілля – похорон. Наречена захисника з Тернополя одягнула білу сукню… • Аварія у Тернополі: автобус врізався в стовп • Волонтери з Бережан зібрали 2,5 тонни макулатури задля донатів • 34 тисячі гривень видурили у пенсіонерки з Тернопільщини • “Пишаємось нашим татом!” Донька захисника з Тернопільщини зворушила привітанням • Шантажували подружжя і вимагали 4 тисячі доларів • “Тонко відчував своїх моделей”. Передчасно обірвалось життя відомого фотографа з Тернополя • “Пришвидшував” виготовлення паспортів: судитимуть чоловіка із Чорткова • Картину Івана Марчука продали за 300 тисяч доларів • Затримали тернополянина, який продав… гранату • Мер із Тернопільщини зустрівся в Німеччині із Зеленським і Шольцом • У заповіднику на Тернопільщині виявили рідкісну орхідею • Лавандова клумба – біля Степана Бандери у Тернополі • Тернополянин Ілля Маршалок – бронзовий призер чемпіонату України з боротьби самбо • Діти захисників із Тернопільщини вирушили в літній табір у Нирків • Вбивство у Почаєві: дружина не прокинулась після побиття чоловіком… • Після зливи міст у Струсові… поплив. Яка причина? • Родинне дерево – на пів стіни! На Тернопільщині привітали 100-річну ювілярку • «Тиждень донорства крові»: тернополян запрошують здати кров для захисників
«Інвалідність — НЕ кінець життя»: активіст Іван Космина добрався на мотоциклі з Гусятинщини до Яремче

Опубліковано: 26 Червня о 12:26 15


Громадський активіст Іван Космина із села Вільхівчик Гусятинської громади здійснив мрію — разом із байкерами добрався на своєму старому мотоциклі в Карпати. У чоловіка інвалідність, тож мета поїздки була ще й в тому, щоб донести меседж «Інвалідність — НЕ кінець життя». Ці слова написані на прапорі, який майорів на мотоциклі. Іван сидів у колісному кріслі в колясці мотоцикла, а за кермом був його приятель. В автомобілі за колоною байкерів прямували до Яремче також матір активіста та його друзі.


«Поїздка на 45-річному мотоциклі за маршрутом «Вільхівчик — Яремче» пройшла успішно. Чи було важко? Від 4.30 ранку до 21.00 вечора я сидів в своєму колісному кріслі. Від Копичинців до Яремче ми їхали під дощем, який ні на мить не припинявся, а чим ближче було до гір, то ставало все холодніше. Звісно, можна було б відмовитися від цієї поїздки та шукати більш сприятливі погодні умови, але… Але це б втратило весь сенс, який був закладений в поїздку, а почались би виправдання, — поділився враженнями Іван Космина. — Доїхавши до Яремче, моя мама і мій друг Михайло Савчук разом із дружиною Тетяною просили мене пересісти в їхнє авто, яким супроводжували нас і везли деякі запчастини до мого байка, адже дощ не припинявся, мотоциклісти були мокрі, незважаючи на дощовики, але… Але це б означало зрадити ідею, яку я заклав у цю поїздку, та почав шукати виправдання. В мою ідею повірили багато людей, починаючи від мами, закінчуючи перехожими і зустрічними водіями, які радо махали нам руками, знімали на телефони, сигналили, читаючи напис на прапорі. Людей, які стежать за моїми дописами в Фейсбуці та читали публікації в газетах. Я розумів, що сівши в авто, моє гасло «Інвалідність — НЕ кінець життя” стане порожнім реченням для тих, хто мене супроводжував, тих, хто ще вранці бажав щасливої дороги і тих, хто теж має інвалідність. Але я й розумів маму і Михайла Савчука з дружиною, бо я настільки змок і замерз дорогою в Яремче, що навіть не міг говорити.
Вирушаючи в цю поїздку, я попросив одну дуже хорошу людину молитись, щоб все було добре. Сам молюся не часто, але вірив, що цю людину Бог почує. Виїхавши з Яремче, дощ припинився, чорні дощові хмари розійшлися, вийшло сонце, яке не просто світило, але й пригрівало настільки, що дорогою додому я зняв і дощовик, і теплий плед, яким був закутаний, та просто насолоджувався гірським повітрям та запахом лісів. З усмішкою відповідав на вітання водіїв та пішоходів і кайфував від поїздки. Напевне, ця молитва була. І напевне, була щирою. І напевне, була почутою Тим, хто може все…
Окрема подяка Тимофію Безпальку, який підтримував мене від початку нашого знайомства. Готував байк до поїздки і був моїм водієм. Той, хто керував мотоциклом із коляскою, знає, що це таке. А коляска на «ФЕНІКСІ» значно ширша, довша, важча, плюс — я зі своїм електрокріслом. Тимофій дорогою часто розминав руки, які німіли від навантаження, а ще поправляв мій дощовик, коли його задирав вітер. Дякую, друже, за все. Дякую всім, хто долучився до цього проєкту, і кожному, хто повірив. Сподіваюся, не розчарував вас».


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

Цими вихідними народний аматорський хор національно-патріотичної пісні «Заграва» Палацу культури «Березіль» ім. Леся Курбаса відзначив свій 35-річний ювілей благодійним концертом «Герої не вмирають, вони в серцях живуть» ...


Рубрика: , , Опубліковано: о 13:09


Ольга Ганношина була нареченою бійця 24-ї окремої механізованої бригади Віталія Малюка...


Рубрика: , , Опубліковано: о 11:49


16 червня на вулиці Текстильнiй у Тернополі сталася аварія з травмованими...


Рубрика: , , Опубліковано: о 10:14


Волонтери ГО “Вплив мрій” із Бережан провели акцію зі збору макулатури, щоб виручити кошти на потреби ЗСУ. Зібрали 2,5 тонни, отримали понад 12 тисяч гривень...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 9:52


Мешканка Чортківського району довірилася аферисту і перерахувала на його карту понад 34 тисячі гривень...


Рубрика: , , Опубліковано: о 23:31



Теми дня
17 Червня
16 Червня
14 Червня
13 Червня