Нещодавно у тернопільському видавництві «Підручники і посібники» вийшла книга Ольги Кобилянської «Апостол черні». Авторкою вступної статті та упорядницею роману є відома мовознавиця, громадська діячка Марія Крупа. Це перевидання книги, яка вийшла друком у такій редакції в Тернополі в 1994-ому році. Меценатом нинішнього видання став підприємець Володимир Лейцусь із села Остап’є Скалатської громади.
«То є вершина творчості Ольги Кобилянської, квінтесенція її роздумів про історичну долю України та місце інтелігента у цій долі. «Апостол черні» за радянських часів був заборонений, хоча західноукраїнська інтелігенція після його виходу в 1936 році окремою книжкою зачитувалася ним», — йдеться у передмові Марії Крупи.
Над романом «Апостол черні» Ольга Кобилянська працювала понад 20 років. У радянські часи книга була заборонена як націоналістична, її не тільки ніколи не видавали, а й рідко коли про неї згадували.

— За популяризацію та поширення роману «Апостол черні» садили в тюрми, висилали в Сибір. Ольга Кобилянська близька мені по духу, свого часу я глибоко аналізувала її твори, захистила кандидатську роботу на тему «Мовленнєва структура образу автора в творчості Ольги Кобилянської», — розповідає Марія Крупа. — У ювілейний рік Ольги Кобилянської я брала участь у конференції в Чернівцях, підготувала тези, але ще мала багато матеріалу, тож згодом опублікувала в журналі «Мовознавство». Згодом я зосередилась на творчості буковинської письменниці. Після захисту мною кандидатської роботи Ігор Ґерета поцікавився, чи я аналізувала роман «Апостол черні». Про цей твір я згадала у праці, але не аналізувала, бо не мала змоги прочитати його, до того ж на той час його вважали націоналістичним. «Якщо радянські літературознавці пишуть, що твір поганий, отже, він добрий, а якщо пишуть, що добрий, то, вочевидь, поганий», — усміхнувся пан Ігор. Ця розмова спонукала мене шукати роман. Це був початок 90-их років. У бібліотеках Львова, Харкова та Києва, куди я зверталась, не було книги. Під час однієї із зустрічей з тернопільськими представниками Товариства української мови ім. Тараса Шевченка я розповіла про свої пошуки роману «Апостол черні». Ольга Корчевська, яка походить із патріотичної родини, розповіла, що має вдома книгу. Коли її бабусю вивозили в заслання, вона закопала книги під грушею. З проголошенням незалежності рідні викопали сховок. Ольга подарувала мені книгу! Для мене це була справжня знахідка. Зберігаю це раритетне видання. Відредагувала роман за сучасним правописом, за сучасною лексикою. Написала передмову й запропонувала прочитати університетській колезі Ользі Куцій. Вона дала доречне зауваження, щоб я трохи відійшла від наукового аналізу, а більше звернулася до читачів. Передмову я писала щиро і з любов’ю. Творчість Кобилянської тоді я знала досконало. Книга вийшла у 1994-ому році великим тиражем у видавництві «Збруч». Ідеєю видання книги перейнявся Михайло Ониськів, організував прекрасну презентацію. Відтоді в Тернополі роман «Апостол черні» не перевидавали. В інших містах книга виходила, а в нас — ні. Приємно, що я мала за честь написати передмову до нашого видання, тож маю на книгу, так би мовити, авторське право.
Попередній тираж уже давно розійшовся, придбати книгу було нереально. Якось отець Микола Медюх із Зарваниці, який викладає українську мову і літературу в семінарії, сказав, що першокурсники вже зачитали роман до дірок, а придбати новий нема змоги. Задумались перевидати. Я повторно відредагувала книгу, мій онук Святослав створив ілюстрації, але ми ніяк не могли знайти мецената, який би допоміг видати. І таки знайшли людину, яка щиро підтримала наш задум. Добре знаю отця Михайла Буртника з села Остап’є. В одній розмові згадала, що шукаємо кошти на видання книги «Апостол черні». «Знайду вам когось!» — додав надії священник. Звернувся до місцевого підприємця Володимира Лейцуся. Той погодився і перерахував потрібну суму! Я не знайома з підприємцем, він не знає мене, але, очевидно, це дуже благородна і жертовна людина. Мешканці Остап’я розповідають, що він завжди підтримує село, нині допомагає оплачувати обігрів храму. Справжній християнин. Сподіваюся зустрітись із ним під час презентації книги в селі Остап’є, яку плануємо провести через місяць. Частину тиражу передамо в семінарію до Зарваниці. Книги не будуть лежати, їх читатимуть. Меценат щиро дав кошти, тож і я роздаю книги. Видання такого ідейного твору — це вклад у державницьку справу, в патріотичне виховання підростаючого покоління українців.