Нині дім, який будували чотири покоління родини, зруйновано російською ракетою, донька, яка зазнала серйозних поранень, потребує постійного лікування, а з рештою рідних їх розлучила війна…
«Наше село від 24 лютого і до кінця березня дуже жорстоко обстрілювали, російські війська лупили по нас із «Градів», у селі більше зруйнованих обійсть, аніж уцілілих, скрізь, де не глянь, суцільна руїна, – не стримує емоцій пані Ніна. – Наш будинок зруйнували відразу кількома снарядами майже у нас на очах, таке враження, що обстріли просто за нами того фатального дня – 16 березня – ходили… Ми сховалися у сусідів, але бомбардування добралися і туди, – зі сльозами на очах розповідає про пережите жінка. – Нас при вибуху контузило, а Люду, доньку, сильно посікло осколками – у неї важке поранення стегна, ноги і живота, під нестихаючими обстрілами ми її везли до лікарні. У Люди серйозні внутрішні ушкодження, також роздроблена стопа, ампутували мізинець, але ставати на ногу вона так і не може, нині лікарі боряться, щоб врятувати їй ногу. Лікування забирає всі сили та гроші – а де їх узяти?
Якби не допомога усіх небайдужих волонтерів, не знаю, що б ми робили, – не стримує емоцій жінка. – Нас із онуком нині прихистили в селі Улянівка добрі люди, дякую усім небайдужим, хто не залишив нас сам на сам із бідою…
12-річний син Людмили Данилко передчасно подорослішав – школа війни така жорстока… Поранена мама проводить весь час у лікарні, батько, дядько і навіть хресна мама хлопця – на фронті… Щодня він їздить велосипедом до мами в лікарню – 15 кілометрів в один бік, згодом допомагає розбирати завали на попелищі, яке залишилося від зруйнованої домівки… Продає у місті молоко від уцілілої корівки, сам зробив напис на листочку: «Купіть молочко – дуже потрібні кошти на лікування пораненої мами». Історія хлопця, у якого забрала дитинство війна, прогриміла на всю Україну і навіть світ – про Данила писала навіть Associated Press!
«Нашу корівку-годувальницю я рятувала під обстрілами рятувала, ризикуючи життям, – розповідає пані Ніна. – Вона у нас єдина вцілілі зі всієї живності, що була на обійсті… Вела її лугом, а над головою свистіли кулі – донині страшно згадати… Не тільки свою, ще й чужим людям їхню корову врятувала, забрала з собою – вони ж живі, як було їх залишити!.. Нині наша корівка усю нашу родину годує, ще й на блокпости військовим Данилко молоко возив хлопців пригощав – каже, може, мого тата також на фронті хтось пригощає…
Після пережитого пекла найбільше зворушує людяність, каже жінка. Коли до нас приходили односельці, у яких і самих хати погорілі-поруйновані, і приносили, хто скільки міг Люді на лікування, це просто до сліз!
Дякуємо усім небайдужим волонтерам та добродіям, які підтримують нас у цей важкий час! Допомога від Goodacity та інших небайдужих волонтерів – це більше, ніж просто речі чи кошти, це – надія… Надія на те, що попри увесь жах і біль довкола, у людях ще багато добра і світла…»
Джерело: НОВА Тернопільська газета