Влучними тут є слова Отто фон Бісмарка: «Війни виграють не військові генерали, а вчителі та парафіяльні священники», переконаний громадський активіст Іван Ковалик.

Українці пройшли довгий шлях, щоб отримати Помісну церкву, якою керували б не в Росії (яка проти нас сьогодні воює), а в Києві.

«Створення Української православної церкви, за що ми активно боролись останніх п’ять років, — це, безсумнівно, велика перемога! Адже це не лише відновлення історичної справедливості, а й питання національної безпеки: тільки так можна обмежити вплив Росії, що століттями використовує Церкву для нав’язування ідеологій «русского міра». Відповідно, Томос можна сміливо назвати актом утвердження духовної Незалежности України», — вбачає шляхи вирішення проблеми Іван Ковалик.

За цей час уже чимало парафій у нашій державі оголосили про перехід із Московського патріархату під опіку ПЦУ. І цей процес, на думку Івана Ковалика, життєво необхідно поширювати далі.

Єдність заради перемоги! Роль Верховної Ради в цьому процесі

Однак і в цій бочці меду з’явилась ложка дьогтю. Після Об’єднавчого собору й отримання Томосу всередині Православної церкви України бачення майбутньої її розбудови та моделі управління нею розбіглися. Між колишнім наставником Філаретом і молодим предстоятелем Епіфанієм назрів конфлікт, який далеко не з кращого боку представляє новостворену Українську церкву.

«А тому нам сьогодні, як ніколи, потрібні порозуміння та єдність. У такий складний для країни час, коли ворог підіймає голову не лише на Сході, а й всередині країни, коли в державі кардинально змінюється політична влада, українці життєво змушені зберігати єдність! І саме таке об’єднання – це шлях до перемоги на всіх фронтах боротьби».

Як сказав блаженнійший Святослав: «Діалог лікує рани!» Отож, наше завдання — припинити протистояння між колишніми і теперішніми очільниками українського духовенства та зберегти Українську церкву!

Чималу роль в цьому процесі відіграє український парламент. Обравши правильних і правдивих депутатів до Верховної Ради, вдасться спростити процедуру переводу Церкви з-під Московського патріархату в православний український. Адже саме одностайна позиція проукраїнських нардепів проведе безболісне оформлення цього процесу на рівні Кабміну. І таким чином парафіяни кожного міста і села зможуть швидко й легко стати частиною Православної церкви України, тільки виявивши бажання.

Почаївська лавра: українські святині – українському народові!

Підготувавши необхідну законодавчу базу, Верховна Рада дасть змогу повернути українські святині українському народові. Адже чи не весь період незалежности Україною правили проросійські політики. Відповідно вони створили всі сприятливі умови переходу в московське підпорядкування багатьох релігійних святинь, серед яких і Києво-Печерська, і Почаївська лаври. Питання останньої для нас особливо болюче, оскільки вона розташована на території Тернопільщини. І хоча Московський патріархат сьогодні вже в меншості серед інших православних конфесій в нашій області, але, як не парадоксально, опікується найбільшою на Тернопільщині православною святинею. Це, як мінімум, несправедливо, що віряни інших конфесій зараз не мають можливості проводити в лаврі служби чи релігійні обряди.

«Тому я вже не один рік заявляю і заявлятиму до нашої остаточної перемоги в цьому питанні: Почаївська лавра має бути повернута в лоно Української церкви!»

Для цього ще минулоріч у листопаді Іван Ковалик з однодумцями провели у Тернополі круглий стіл на тему «Тернопільщина в контексті створення Української помісної православної церкви». У результаті цього було створено громадську платформу «Тернопільщина за Українську помісну православну церкву».

«Перші кроки у від’єднанні від російської церкви і російських впливів ми зробили. Проте попереду — не менш складна дорога. Тому важливо, щоб майбутній парламент продовжив боронити і розбудовувати Українську церкву. Українська церква має наповнюватися українським змістом, ми сьогодні не маємо морального права зупинятись на півдорозі. І я твердо переконаний, що справжня віра в український народ і Українську церкву поведе нас дорогою правди та перемоги!» — підсумовує Іван Ковалик.