Чоловіка та його знайомого Олександра Моцного безпідставно засудили за вбивство хмельницької бізнесменки, що сталося у 2004 році. Тоді Іванові було 22 роки. Їх не впізнали свідки, їхню причетність до злочину не підтвердила жодна експертиза, та попри це «гуманний» Апеляційний суд Тернопільської області виніс вирок — 15 років ув’язнення. У 2011 році Іван виграв справу в Європейському суді з прав людини, де дії українських судів було визнано неправомірними. Після того Верховний Суд  України виправдав чоловіка і визнав, що Апеляційний суд Тернопільської області засудив його безпідставно. Після того уже два роки Іван домагається притягнення до відповідальності тернопільських суддів. Днями він розмістив на своїй сторінці в соцмережі крик душі про злочинців у мантіях, яких досі не покарано.

— Двоє суддів Апеляційного суду Тернопільської області — Ігор Ваврів та Ольга Демченко — винесли мені безпідставний вирок, про це, зокрема, йдеться у рішенні Європейського суду, а вони далі чинять кривосуддя, торгують людськими долями… Через корупцію в правоохоронних органах та судах їх неможливо притягнути до відповідальності, — розповів «НОВІЙ…» Іван Нечипорук. — Свого часу тернопільські судді Петро Декайло та Олег Стадник безпідставно скасували виправдальний вирок суду першої інстанції щодо мене, після чого все почалося… А от кинули мене за ґрати тернопільські судді Ваврів та Демченко, власне, вони й повинні відповісти за законом. Їхнє свавілля вражаюче! Суд не задовольнив жодного клопотання, не викликав жодного свідка, не перевірив жодного документа… Замість свідків відповідала… суддя — все це записано на електронних носіях. «Свої» народні засідателі не задали в суді жодного запитання. Моя сторона надала суду беззаперечні докази моєї непричетності, а також докази фальсифікацій слідчих, котрі підкинули мені кулю, підлили кров, підробили фоторобот, залучили лжесвідка… Мене катували у райвідділках міліції 32 доби… Упродовж 2015-2016 років я кілька разів звертався до прокуратури Тернопільської області із заявами, в яких просив порушити кримінальне провадження проти суддів, що завідомо винесли несправедливий вирок та безпідставно утримували мене під вартою. Не потрібно було нічого розслідувати, а просто взяти рішення Європейського суду, рішення Верховного Суду України і притягнути суддів до відповідальності. Утім, прокуратура «не побачила» підстав для задоволення моєї заяви, водночас абсолютно не обґрунтувала відмову. Це рішення я оскаржив у Тернопільському міськрайонному суді. Мою справу скерували до Збаразького районного суду, але суддя Андрій Левків, немов під копірку, переписав усе з висновку прокуратури. За таке неправомірне рішення я згодом буду притягати і його до відповідальності. Нещодавно я знову звернувся до прокуратури Тернопільської області з черговою скаргою щодо суддів Вавріва та Демченко, однак мене знову «відфутболюють» необґрунтованими відписками. Я оскаржив рішення і нині знову чекаю на розгляд справи одним із районних судів Тернопільщини. Зрозуміло, що в межах області судді пов’язані одні з одними, тому навряд чи знайдеться сміливець, який посадить своїх колег на лаву підсудних і винесе справедливий вирок щодо них, а тому шукаю законні шляхи перенесення розгляду справи в іншу область. Обурює те, що після так званої реформи в правоохоронних органах мало що змінилося. Але що б мені не довелося пройти — найстрашніше позаду, і я доведу справу до кінця: продажні тернопільські судді, а також хмельницькі правоохоронці та прокурори, які фабрикували справу проти мене, рано чи пізно опиняться за ґратами. До речі, хмельницька прокуратура таки порушила кримінальне провадження проти місцевих працівників міліції, їм оголосили підозру і справу скоро передадуть до суду. Але все це вдалося зрушити з місця завдяки акціям протесту під прокуратурою, мабуть, треба й таким чином діяти у Тернополі.

Поневіряння по тернопільських судах нині проходить й інший невинно засуджений Олександр Моцний: судді його тричі виправдовують і тричі скасовують виправдальний вирок. Причина проста — затягують процес, бо поки щодо Олександра не закрите питання, судді мають «відмазки». Злочинці в мантіях вдаються до абсурдних кроків: один із оправдальних вироків щодо Моцного виявився неправомірним, бо хтось із суддів… не поставив підпису.

— Усі тернопільські судді в одній упряжці — важко добитися правди, — каже Іван Нечипорук, — але я не зупинюся, бо вони не просто запроторили мене на 15 років до в’язниці, а поламали моє життя…