Талановита танцюристка, учасниця ансамблів Тернопільської обласної філармонії «Надзбручанка» та «Веселі галичани», шість років тому поїхавши за контрактом працювати до Піднебесної, вона навіть не думала, що саме там знайде свою долю, закохається, одружиться і залишиться жити. Проте саме так і сталося! Нині Світлана — щаслива дружина, мама п’ятирічного сина Михайлика та донечки Іванки, якій рочок, а ще наша землячка займається цікавою та незвичною… помадною справою!
«Made in China » — помада натуральна й незвичайна
— Свого часу я задумувалася над тим, аби відкрити у Китаї власну школу танців, — розповідає Світлана. — Танці – моя велика любов, у Тернополі я працювала в академічному ансамблі танцю «Надзбручанка», згодом — в академічному ансамблі народної музики «Веселі галичани», перед тим, як поїхати до Китаю, два роки танцювала в Кореї, в найбільшому в Сеулі парку розваг. Проте займатися танцями з двома малими «бейбиками» на руках це ой, як непросто. Чоловік займається купівлею та продажем акцій, а от я, зважаючи на те, що перебуваю в Китаї по сімейній візі, не маю права працювати без офіційного запрошення роботодавця. Тут дуже суворо стежу за дотриманням усіх законів, і якщо виявлять, порушнику може загрожувати навіть депортація. Після довгих роздумів про те, чим би я могла зайнятися, чоловік запропонував мені незвичайну ідею – помадний бізнес. Під час свого візиту до Пекіна він побачив магазинчик із помадами і зрозумів — це те, що нам потрібно!
Вирішили, що спробуємо… Проте оскільки я ще не ідеально опанувала китайську мову (ми з чоловіком зазвичай спілкуємося англійською, я завзято вчу китайську — мова цікава, але складна, а ситуацію ускладнюють ще й ціла купа діалектів, у кожній провінції свій), тож на курси з виготовлення помади до Пекіна поїхав, взявши відпустку на роботі, мій чоловік! До речі, виявилося, що вчителями на цих курсах були також мужчини…
Виготовлення помади власноруч — дуже цікава і захоплююча справа, проте нелегка. Тут важить усе: і в яких пропорціях — до міліграма — змішати складники (до слова, усі цілком натуральні!), і як скомбінувати між собою відтінки, аби отримати бажаний колір. Тут треба бути водночас і художником, і алхіміком! (Сміється, — авт.) Нині у нас уже є своя хендмейд крамничка (живемо у місті Вейфан, провінція Шандун на Сході Китаю), де не продають готові помади, а людина приходить, обирає із двохста різноманітних пробників той, який їй найбільше сподобався, і разом із нами… виготовляє його власноруч! Увесь процес виготовлення помади займає трішки більше, ніж півгодини.
Буває, людина каже: «О, а я й не знала, що це так просто»! Воно то так, але для того, щоб усе у нас вдавалося так легко і просто, повірте, у нас минув не один тиждень тренувань! Чоловік приходив увечері з роботи, ми вкладали дітей спати і бралися «чаклувати» над виготовленням помад — бувало, аж до ранку! І не все з першого разу вдавалося, і матеріалу (а він, повірте, недешевий, адже до складу наших помад входять натуральні олії — оливкова, з виноградних кісточок або мигдальна, ефірні олії та бджолиний віск) теж добряче «перевели»… Але ми підтримували один одного, і коли хтось один уже готовий був здатися, інший казав — ні, попрацюймо ще трішки і у нас все вийде! І коли я зробила свою першу помаду, це були просто неймовірні відчуття!
У Китаї модні «губки бантиком»
— Попри те, що помадною справою займаюся відносно недавно — півроку, уже «набила руку» так, що виготовляю і дво- або навіть триколірні помади (у них головне – правильно підібрати кольори, які б, змішуючись на губах, гармоніювали між собою) і так звані ажурні, дуже цікаві на вигляд, — каже Світлана. — Щоразу цікаво відкривати для себе і пробувати щось нове, адже помада — це і дизайн, і запах, і стійкість, і тактильні відчуття… І з кожного приводу у мене були свої ідеї…
Китаянкам важливий не лише склад та колір помади, а й її зовнішній вигляд – бувало, просять, аби підібрати якийсь цікавий футляр та оригінальний ковпачок. Узагалі, більшість китаянок не шкодують часу та грошей на свій зовнішній вигляд, а турбота про обличчя у них узагалі на першому місці. Вони кажуть — можна зекономити на чому завгодно, але не на засобах догляду за обличчям. Тому з деякими клієнтками можемо і по кілька днів потрібний відтінок помади підбирати… (Сміється, — авт.)
До слова, смаки українок і китаянок у підборі помад різняться: наші жінки на щодень використовують більш природні, нюдові кольори, а уже «на вихід» — яскравіші, а улюблені кольори помад у китайських жінок — яскраво-рожеві, апельсинові та темно-коричневі кольори. Щоправда, у мене є знайома — популярна у Китаї відеоблогерка, то от вона уже замовляє всіляку «екзотику»: жовту або синю помаду!
Китаянки і губи малюють по-іншому: у них не модні пишні губи а-ля Анджеліна Джолі, а навпаки, маленькі, «бантиком», тож вони навіть затоновують частину верхньої губи тональним кремом, щоб візуально зменшити її. А ще вони люблять жирні, глянцеві помади — часто хвалять мої помади за натуральний склад і за те, що їх можна використовувати просто як бальзам для губ, так гарно вони зволожують і освіжають, хоча безколірний бальзам у мене в лінійці виробів також є.
Узагалі, хендмейд помада має ряд особливостей: її треба зберігати у холодильнику, аби вона не засихала, а ще вони люблять, аби ними користувалися щодня, бо можуть «образитися» і засохнути… (Сміється, — авт.) Цього літа три місяці я провела у рідному Кременці, і навіть там не розлучалася з улюбленим заняттям: провела кілька благодійних майстер-класів, кошти з яких пішли на лікування онкохворих кременчан, а також один майстер-клас у Тернополі. Мрію згодом відкрити крамничку з хендмейд помадами і в Україні. Думаю, моя мрія здійсниться!
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: Китай, кременчанка, помада