На цю тему я вже можу захищати дисертацію. І, напевно, не одну. Демонструвати слайди з діаграмами, сипати розумними цитатами, а потім стукати указкою по кафедрі, закликаючи до порядку. Доводити, як теорему, що, виходячи заміж за розлученого, ми беремо за чоловіка всю його сім’ю, а жити пліч-о-пліч з його минулим — наче ходити по мінному полю. Тут або лавірувати, або хитрувати, або освоювати професію сапера.

Відповідальний чоловік, що якось дав слово, не забере його назад ніколи. Адже, крім розчарування, в тому шлюбі було багато щастя. Він кохав, освідчувався, зустрічав з пологового будинку, привозив з duty free парфуми і водив на концерти улюбленого співака. Тому й надалі братиме участь в житті дітей і колишньої дружини. Ремонтуватиме проводку і кран. Водитиме до стоматолога і возити під час застуди грейпфрут і нурофен. Купуватиме улюблений сир, а водночас вівсянку, кефір, бочок і курагу. Нова дружина може навіть не пропонувати контакти електрика і не намагатися пояснювати, що кожну вкручену лампочку і полагоджену розетку екс-дружина сприймає як бажання возз’єднатися. Чоловік відразу ж спалахне, вивалить кадик і спробує розмастити по стіні. Скаже про свого часу взяті зобов’язання, процитує «Маленького принца» і звинуватить в недалекоглядності. Крім того, новоспечений «наречений» ніколи не увійде в другий шлюб обнуленим. Його минуле буде близько завжди. І не просто близько, а разом з нами снідати і приймати душ. Планувати відпустку і дискутувати про утеплення лоджії.
Якось ми відпочивали в Туреччині, і на мене «найшло». Відразу відчула, що в цьому готелі він уже бував з першою дружиною. Що ось тут вони їли гезлеме зі шпинатом, спостерігали за перегонами крабів і обіймалися біля співаючого фонтану. У підсумку ледве витримала тиждень і схудла на чотири кілограми. Чоловік спершу все заперечував і називав параноїчкою, а через кілька років зізнався, що це був їхній улюблений куточок.

Якось ми гостювали у свекрухи. Спершу було застілля, тости, біле вино, а потім я попросила показати дитячі фото сина. Вона дістала кілька альбомів. З карток усміхався беззубим ротом мій коханий у завеликих повзунках. Потім фігурував у колисці, з шахами, з конструктором «Школяр» і кружляв з класною керівничкою на випускному. Несподівано з’явилися кадри з його минулого сімейного життя і посипалися коментарі:
— Медовий місяць в Одесі. Фотосесія в сосновому лісі. Молоді у ботанічному саду…
Я дивилася і відчувала, що моя душа наче потрапила у виноградний прес, але не вистачало сміливості сказати: «Досить. Мені неприємно».

Дуже хотілося б дати пораду не будувати стосунків з хлопцями, які не з чуток знають, що таке пута Гіменея. А якщо вже так сталося, то пройти це випробування з честю і навчитися бути щасливою! Навіть якщо поруч маячить ще одна дружина…

Ірина Говоруха