«…Коли стають до зброї діти, Народ цей – не перемогти!»
Микола Луків

З відродженням української державності наприкінці 80-их років ХХ століття ми почали вивчати історію України, про яку більшість українців нічого не знала. Одна з таких героїчних сторінок — бій під Крутами 29 січня 1918 року, де 300 українських студентів, пройшовши короткотривалий військовий вишкіл, разом із загалом «Вільного козацтва» Армії УНР під загальним керівництвом сотника Аверкія Гончаренка вступили в бій із загоном петроградських матросів і червоноармійців в кількості 4000 бійців під керівництвом царського полковника Михайла Муравйова. На цей час Армія УНР була деморалізована, розчарована у політиці Центральної Ради, а також розпропагована більшовиками. І тоді на захист Української держави проти московської агресії стали українські гімназисти, які своїми тілами зупинили ворога і дали змогу Центральній Раді укласти Берестейський мир 9 лютого 1918 року та зберегти молоду Українську державу, яку визнали Австро-Угорська імперія, Болгарське царство, Німецька  та Османська імперії. За домовленістю Австро-Угорщина і Німеччина зобов’язалися допомогти Українській Центральній Раді звільнити територію УНР від більшовиків. Подвиг крутян — неоціненний, навічно вписаний золотими літерами у національно-визвольні змагання України.

29 січня 1991 р. з ініціативи Народного руху України, Студентської спілки та інших національно-демократичних організації відбулось перше за 70 років відзначення бою під станцією Крути Чернігівської області. До Центрального проводу Руху в Києві звернулися молодіжні національно-демократичні організації з проханням допомогти виготовити символічний хрест для встановлення на станції Крути. Центральний провід доручив це  першому заступнику Тернопільської крайової організації Руху Василеві Турецькому. На його прохання члени осередку Руху комбайнового заводу виготовили залізний хрест, розфарбований під березу. Доставити хрест зголосилося Великоберезовицьке автопідприємство. Під час урочистостей відбулося посвячення хреста і громадський мітинг, у якому також взяла участь тернопільська делегація  УГС-УРП у складі Івана Іваничука, Василя Деревляного, Володимира Буяра, Василя Сидорака, Ореста Швеця та ін., а учасники товариства «Вертеп» виконали патріотичні пісні.

Героїчний чин українських студентів став вогником у боротьбі за Україну, який пітримували і розпалювали члени УГО, ОУН, бійці УПА, а сьогодні цей вогонь горить на Сході України, де добровольці  і вояки ЗСУ, як і колись крутяни, воюють зі споконвічним ворогом – Москвою. Імперська політика Росії так і не змінилася щодо України, хіба що змінилися прізвища  імператорів і тиранів. Героїчний чин під Крутами – це наша трагедія і в той же час перемога духу, незламності, жертовності, за які 300 студентів поставили в один ряд з прославленими спартанцями. Крути – це не тільки бій з москалями і урок, який потрібно вивчати, а й зробити висновки, аби не повторити помилок Грушевського і зраду Винниченка. Тоді більшість Центральної Ради, на жаль, не дозріла до державницького  мислення і не готова була взяти на себе відповідальність за долю нації. Тоді за їхню бездіяльність розплачувалися молоді студенти, як  сьогодні добровольці і бійці ЗСУ розплачуються за недолугу, а то й злочинну антиукраїнську політику влади, яку вона вела  протягом майже 30 років, а саме нищила силові структури, розділяла Україну на Схід і Захід, загравала з Москвою. Влада так нічого й не навчилась, наступає на ті ж граблі. Тяжка шапка Мономаха, але блага мати хочеться.

Кров крутян і сьогоднішніх захисників Української держави всіх нас зобов’язує, а передусім владу будувати державу, за яку віддають своє життя українські герої.

Пам’ятаймо Крути, святкуймо Конотоп!

Євген ФІЛЬ