Зазвичай згадку прізвища Гаврилишин супроводжують епітетами: “Один із найвпливовіших українців у світі”, “консультант урядів”, “засновник бізнес-освіти в Україні”, “філантроп”. Насправді, Богдан Гаврилишин вже давно – більше ніж видатний громадський діяч. Він – явище. Герой українського епосу.

Вивезений німцями у 1944-му, підліток з маленького містечка отримав освіту в Канаді, став економістом, довгі роки очолював Міжнародний інститут менеджменту в Женеві, консультував великі міжнародні компанії та уряди південноафриканських і азіатських країн, читав лекції більш ніж у 88 країнах. Усе життя, знайомлячись з іноземними дипломатами та бізнесменами, потискаючи їм руку, він казав із гордістю: “Гаврилишин, українець”.

«Богдан Гаврилишин — геніальний представник покоління українців. У зв’язку з цим ми перейменовуємо вулицю Ванди Василевської на честь Богдана Гаврилишина. Тим паче, таку ідею підтримують самі кияни. Упродовж  двох місяців на сайті КМДА тривало громадське обговорення відповідного перейменування. І таку ідею підтримали 769 осіб з 955», —  зазначив секретар київської міської ради  Володимир Прокопів.

Що ж, залишається потішитися з ініціативності мешканців столиці і… подивуватися байдужості жителів Тернопілля… Адже Богдан Гаврилишин родом із Коропця, що на Монастирищині, а його життєві шляхи проходили  Бучаччиною та Чортківщиною, де навчався у гімназіях…  Невже людина  з колосальними знаннями та досвідом, яка успішно допомагала піднімати економіку в багатьох країнах  світу, у себе на малій Батьківщині виявилася зайвою, незатребуваною?..

—  Присвоєння імен вулицям – це компетенція органів місцевого самоврядування,  — пояснив «НОВІЙ…» начальник управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації Володимир Харченко. — Ми, звісно, цілком за те, аби назвати чи перейменувати вулицю на честь нашого славетного земляка Богдана Гаврилишина, проте наразі чекаємо звернення ініціаторів, які внесли б відповідну пропозицію. Після цього можна буде працювати в цьому напрямку…»