Пластмасові, порцелянові й в’язані, веселі і сумні, музичні і ляльки-складанки, старовинні, вінтажні та сучасні Барбі — яких тільки ляльок немає у колекції тернополянки Ольги Гондз! Майже пів тисячі різних лялечок – від більш ніж півметрової порцелянової красуні і до мініатюрних, розміром з нігтик — і в кожної свій характер, риси обличчя, унікальний гардероб…

Іграшкові красуні з граціозними силуетами, завитим у кучері волоссям, одягнені у вишукані пишні сукні та спідниці займають почесне місце у помешканні і навіть мають власну кімнату. Справжній ляльковий кРАЙ!

— Як молодший син її охрестив «лялькарнею», так ця назва і прижилася, — сміється пані Оля. — Чотири сотні з «гаком» — це ще порівняно небагато, збирачі зі стажем мають у колекції більше тисячі ляльок. Але я — молодий колекціонер, тож у мене ще все попереду… (Сміється, — авт.)

Перша лялька — подарунок сина

Про цих красунь пані Оля готова розповідати годинами. Кожна лялька, за словами колекціонерки, — це окремий образ, що втілює у собі красу, гармонійність, витонченість. Та найголовніше — усі вони дорогі серцю, адже випромінюють радість, заряджають позитивом і дарують тепло.

— У моєму дитинстві ляльок було зовсім мало, — розповідає пані Оля, — а якщо і були, то стояли «для краси» десь на шафі і чіпати їх було боронь Боже… (Сміється, — авт.) Найкрасивішу ляльку в костюмі мені давали у руки тільки тоді, коли я хворіла – аби полегшити мій стан… А уже трохи подорослішавши, пам’ятаю, як несамовито тішилася подарованій однокласником ляльці…

Колекціонування для мене почалося з того, що першу в’язану іграшку мені купив син. Приніс додому, каже: «Мам, дивись, яка вона класна!» Мені вона дуже сподобалася і з неї, власне, усе почалося. Згодом побачила ще одну дуже красиву декоративну лялечку – вирішила, хай буде вдома, прикрашу нею камін. За нею пішла друга, третя, п’ята і я вже не стямилася, як рахунок ляльок удома пішов на десятки, а тоді і на сотні… Сини, мабуть, були б більше раді, якби я машинки колекціонувала, але ляльки — це однозначно моє! (Сміється, — авт.) Я відкрила для себе дивовижний світ ляльок! Поповнюю свою колекцію, купуючи нові лялечки в інтернеті на спеціалізованих сайтах чи на блошиному ринку.

Часом трапляються чудові раритетні екземпляри, а якщо побиті чи з дефектами — тоді на допомогу приходить наша тернопільська реставраторка Олександра Ціник, вона — наш «ляльковий лікар». Відшліфувати-відреставрувати, доробити втрачені деталі і навіть пошити ляльці стильну сукню в дусі епохи — їй усе під силу!

Друзі та клієнти (пані Оля — перукар-модельєр, майстер міжнародного класу), знаючи про моє захоплення, також не стоять осторонь. Вони часто роблять мені приємні сюрпризи — привозять ляльки чи не з усього світу! Чудово, коли люди переймаються моїм захопленням і всіляко допомагають наповнювати колекцію. У мене є екземпляри зі США, Італії, Німеччини, Франції, Білорусі. Є і ляльки відомих брендів, зокрема Madame Alexander 1977 року, яку придбала в інтернеті. Але я не ганяюся за брендами, для мене головне в колекціонуванні — знаходити цікаві оригінальні ляльки, а епохи чи лейбли – це вже на смак. Не люблю однаковості, тривіальності, мені подобається бути у всьому оригінальною — як у перукарському мистецтві, так і в хобі і навіть у домашньому інтер’єрі. Свою «лялькарню» удома теж облаштувала на свій смак: із поличками-секціями, де стоять ляльки: там пупси, там порцелянові, а там старовинні, вінтажні… Найвища порцелянова вінтажна лялька має 60-70 сантиметрів, найкрихітніша – усього кілька сантиметрів. Є ціла лінійка Барбі – а як же без мрії всіх дівчаток? Причому Барбі з найранніших колекцій Family, де ручки на шарнірах – рухомі.

«Від ляльок заряджаюсь позитивом»

— Мене часто запитують про вартість колекції — скажу чесно, я не викладаю за ляльки шалені суми. Тут не в фінансах річ. Я заряджаюся позитивом від своїх ляльок, — ділиться пані Оля. — Уранці стаю, бачу їх і — оп, мені вже класно! Вони такі всі прикольні, різні, нестандартні, люблю я таке! (Сміється, — авт.) Цей позитив не купити за гроші. Річ не в тому, скільки вони коштують і скільки я за них заплатила, а в тому, що вони у мене є і тішать…

Пам’ятаю, як була вражена, потрапивши на виставку авторських ляльок «Модна лялька» у Києві. Це суперкрута виставка із суперкрутими ляльками! Там збираються колекціонери зі всієї України, які «горять» ляльковою справою. Люди, в яких колекції ляльок налічують тисячі екземплярів, а їх ціни тягнуть і на тисячі доларів! Є майстри, котрі навіть самі виготовляють ляльки з пластику, більше того, можна навіть замовити авторську ляльку, схожу на себе – щоправда, за дуууже «нескромну» суму (сміється, — авт.).

Цьогоріч узимку я вперше показала тернополянам свою колекцію ляльок — мене до цього уже давно підштовхували мої друзі, а я все відмовлялася – мовляв, я ще не готова, я не маю коли, у мене робота, ремонт «хронічний». Але депутат Микола Тимошик посприяв, допоміг з організацією і я таки наважилася. І не шкодую про це — тернополяни приходили дивитися цілими сім’ями — і дорослі, і малеча, а відгуки були тільки найпозитивніші!