«Що робити, якщо мрія про подорож оселяється у вас і усі думки — лише про те, як синю гладінь неба білою смугою переорює маленький сріблястий літачок? Терміново доробляти усі незавершені справи, пакувати валізи і… вирушати у подорож!» — переконана моя нинішня співрозмовниця. А вона — мандрівниця із 50-країнним стажем — точно знає, про що говорить… Кажуть, що подорожі — це найкраща освіта. Якщо так, то їх у неї вже понад півсотні! Так-так, список країн, де побувала тернополянка Надія Піговська, уже перевалив за п’ятий десяток: аби перерахувати їх усіх, не те, що статті, а цілої газети не вистачить! Це і майже вся Європа — така різна, але уся цікава й захоплююча, і далека Канада, і екзотична Індонезія, багатогранна Індія, неймовірні Мальдіви, дивовижний Сингапур, колоритна Кенія, розкішні Емірати, небачені Гаїті… Цей список можна продовжувати і продовжувати… Тим більше, що останніх кілька років пані Надії вдалося поєднати своє хобі – любов до подорожей з турбізнесом, і нині вона — власниця успішної турагенції «Поїхали з нами». Ще на початку двохтисячних Надія Піговська разом з чоловіком облаштували власний дайвінг-центр у Єгипті і тривалий час практично жили на дві країни…
— Пригадую, коли наприкінці 90-их ми їхали в Єгипет, усі реагували так, ніби ми десь на Марс вибираємося, — сміється жінка. — Це вже нині там був кожен другий… Узагалі ж, усі наші подорожі починалися з простої мрії побачити вживу те, чим милувалися неодноразово на фотографіях чи картинах… А тоді захопила-заполонила любов до мандрів, і донині не відпускає…
Мандрують всі!
— Цікаво, що назвати точний момент чи навіть рік, коли «підсіла» на подорожі, я не можу, — каже пані Надія. — Любов до мандрів — це любов, «прошита», вочевидь, десь на генному рівні, з нею народжуються і живуть. Тішуся, що цю любов зі мною розділили і чоловік, і син Ігор, котрий змалечку мандрував разом із нами… Ще маленьким він любив літати, тож не дивно, що обрав роботу у сфері туризму і нині працює в престижній авіакомпанії Emirates Airline. Я тішуся з його вибору, і хоча бути постійно «в польоті» — це нелегка робота, у всьому його підтримую. Коли ж мене запитують: «А ти не боїшся так часто літати?», то чесно відповідаю: «Я боюся… не літати!». Мені дискомфортно, коли у мене немає наступного квитка до мрії…
Кожна подорож починається з хвилюючого очікування чогось нового, а закінчується п’янким післясмаком, який складно передати за допомогою слів. Кожна мандрівка особлива, кожна цікава і різноманітна! Кожна країна відкриває вам щось нове, неочікуване… Як, скажімо, забути поїздку в Кенію (хай навіть майже десятирічної давнини), де під час нашого приїзду… почалася революція?! У готель, що ми попередньо забронювали, нас не поселили, бо там стріляли, і це було реально небезпечно. Навіть з іншого готелю, далеко від епіцентру подій, ми ще два дні боялися виходити… Хоча коли потім вийшли, виявилося, що все гаразд і ми даремно хвилювалися…
Чи, взяти, скажімо, Індію, яку ми відкрили для себе цієї зими: фантастична країна, країна контрастів! Її треба відчути, до неї треба бути готовим. Її не всі люблять і вона не всім «до смаку», але це та країна, де має побувати кожен. Індія дуже незвична. Скільки там всього для нашої людини «не так»… Але хто сказав, що має бути саме «так»? Головне у подорожах — перестати порівнювати… Саме подорожі дозволяють побачити світ по-іншому, узагалі, адекватно поставитися до наявності інших рас, релігій, ментальності, звичаїв, іншого всього…
Острів мільйонерів… за ціною Затоки
Нещодавно пані Надія повернулася з грецького острова Міконос.
— Греція, яка до цього часу була для нас «білою плямою», стала «ювілейною», 50-ою країною у нашій скарбничці подорожей, — розповідає пані Надія. — Прекрасна й витончена Греція з її казковими гірськими краєвидами і унікальною атмосферою, просякнутою міфами та легендами, по праву вважається однією з найпривабливіших у світі туризму і відпочинку: відмінний клімат, прекрасні географічні дані, прийнятні ціни, високий рівень обслуговування. А Міконос — узагалі райський острів, де кожен закуток, кожен камінь, кожна бухта дихають історією… Елегантні білосніжні будиночки з блакитними дверима і вікнами, круглі вежі вітряних млинів — «візитівки острова» — створюють неповторний грецький колорит.
Міконос називають «островом мільйонерів», європейськими Багамами, де влітку збирається богемна публіка: актори, музиканти, художники і просто любителі яскравого життя. Проте візит на «острів мільйонерів» не коштував нам «усіх статків»: квитки з італійської Болоньї до Міконоса обійшлися нам всього у… 10 євро! А от як ми добиралися до Болоньї, це вже зовсім інше питання (Сміється, — авт.). Та й загалом «бюджетний турист» на Міконосі не пропаде: на початок сезону тут можна знайти житло навіть за 30 євро за ніч, проте врахуйте, що у розпал сезону воно буде вартувати і 130, і навіть 230 євро! Харчування — теж не на «всі гроші»: чимала порція рибного супу буде коштувати близько 6 євро, кілограм помідорів — 2 євро, що не набагато дорожче, ніж в Україні… Загалом, думаю, кількаденна мандрівка на Міконос обійшлася нам не набагато дорожче, ніж, скажімо, поїздка в Затоку… До слова, меню у всіх барах, кафе і приморських тавернах на Міконосі — на різний смак і гаманець: скажімо, вино є як за 10-20 євро, так і за всі… 20 000 євро!
У різну пору доби Міконос різний: спокійний і затишний вдень, жвавий та динамічний в обід (шопінг на Міконосі — це можливість відвідати бутики усіх найвідоміших світових брендів) та драйвовий і пристрасний уночі. Ночами на Міконосі ніхто не спить, адже з настанням темряви ніби відкривається «друге дихання». Десятки барів, дискотек, нічних клубів з яскравими незвичайними шоу-програмами до самого ранку заповнені гостями. Міконос, мабуть, найкраще місце в Греції для тих, хто любить яскраве і незабутнє нічне життя.
Мандрівки… у «біло-голубій гамі»
Мене ж найбільше вразило те, як місцеві мешканці, котрим і так не бракує туристів (кажуть, за сезон Міконос приймає до мільйона гостей!), ретельно готуються до відкриття сезону. Кожен дбайливо пофарбований камінець на дорозі (так, каміння на стежці тут обмальовують білою фарбою чи вапном), кожен букетик живих квітів у вазі на столику, кожна ретельно продумана дрібничка свідчить про те, що тут справді турбуються про атмосферу острова, котра, власне, і робить його незабутнім місцем для відпочинку. А його фантастично біло-голуба архітектура просто-таки закохала мене в це місце! До слова, про біло-голубе місто… У моїй скарбниці подорожей Міконос — уже третє місто у такій кольоровій гамі. Бажання побачити на власні очі всі синьо-білі міста з’явилося ще в туніському Сіді-бу-Саїді. То була любов з першого погляду! Потім був синій Шефшауен у Марокко, від архітектури якого просто перехоплювало подих, а тепер ось біло-блакитний Міконос… І оскільки я «загорілася» ідеєю відвідати усі біло-голубі міста, наступним у списку бажань буде індійський Джодхпур. Щоразу, збираючись у нову мандрівку, пригадую слова своє бабусі: «Те, що з’їв і що побачив — не забере ніхто»… Хтось скаже, що немає грошей, є обов’язки… На що я відразу відповім, що не бачила жодної людини, яка б хотіла подорожувати і не знайшла способу це зробити. Коли ви справді захочете – ви це зробите!
— Те, що наші співвітчизники бояться самостійних мандрів, — не більше, ніж стереотип, — переконана пані Надія, — а допомогти у руйнуванні цього міфу допоміг довгоочікуваний безвіз… У більшості людей ставлення до подорожей нині змінилося кардинально. Якщо раніше це було досить дорого, то сьогодні мандрівку в іншу країну може собі дозволити практично кожен. Тішить, що тернополяни більше не бояться «самостійних» подорожей: людей, відкритих до усього нового, з кожним роком більшає. Як людина, яка працює в туризмі, часто ділюся з нашими клієнтами власним досвідом подорожей, розвінчую стереотипи щодо «самостійного» туризму. І тішуся, коли після нашої розповіді хтось вирішує податися у якусь цікаву і незвичну мандрівку, трошечки відступити від звичних «второваних» стежок…
А тим, хто вирушає у мандрівку, раджу в першу чергу, керуватись питанням не “куди”, а “чому”. Якщо ви для себе знайдете відповідь, що саме хочете знайти під час подорожі, тоді і з вибором країни проблем не буде… Зрештою, найпростіша порада – просто необхідно почати. Відкриваєте будь-який сайт з пошуку квитків, купуєте квиток і вилітаєте на якийсь час в іншу країну. Спробуйте, відчуйте це і неодмінно «підсядете» на мандри… Так, як це трапилося з нами…
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: мандри, Надія Піговська, тернополянка