Європейці зазвичай їдуть до арабських країн, щоб усамітнитися. Так, вирушаючи у подорож до Марокко, намагався зробити в середині минулого століття і французький стиліст Ів Сен-Лоран. Натомість під враженням від цієї країни він створив дивовижну колекцію жіночого одягу. Родзинкою його творінь стали марокканські мотиви у насичених синьо-зелених барвах. Відтоді нічого не змінилося. Не тільки творчі люди, а й звичайні мандрівники, подорожуючи Західною Африкою, повертаються звідти… натхненними кожен по-своєму.

Чудову нагоду в цьому переконатися нещодавно мала група українських журналістів, за що від її імені автор цих рядків висловлює щиру вдячність організаторам — Українському журналістському фонду і вітчизняному туроператору  TPG.  Вартість  такої подорожі складає у межах від  800  євро на особу.  Сюди входять  віза (30 євро), переліт,  проживання у чотиризіркових готелях  та екскурсійна програма.  Переліт  до Марокко триває  близько п’яти годин. Маршрут — Київ-Рим-Касабланка.   Тур  розрахований  на десять днів. Забігаючи наперед,  скажу,  що за  цей час ми  подолали автобусом близько  2 тис. км.  Проїжджали і платними автобанами, і звичайними дорогами, що пролягають через  апельсинові  сади,  оливкові та арганові плантації.  Скрізь — вражаючі краєвиди.  А чого тільки  варті   стрімкі  серпантини   середніх та високих Атлаських гір!

Щодо  погоди,  то у листопаді денна температура сягала  плюс 19, а ввечері –  плюс  6.  Марокко – це не зовсім  спекотна Африка.  Країна на 2700 кілометрів простягається  вздовж  узбережжя Атлантичного океану, а вглиб  від океану, у напрямку  Сахари, її захищають  вкриті снігом вершини   Атлаських  гір, які сягають понад 4000 метрів над рівнем моря.   Ось чому на узбережжі туристи ходять у шортах,  а за якихось 150-200 кілометрів люди  носять теплі хиджаби (довгі халати з капюшонами).   Вздовж доріг та населених   пунктів  возами та причепами  продають мандарини, апельсини, гранати. У Марокко саме сезон на ці фрукти.   Ціна цитрусових — 9 грн. за кілограм, гранатів — 15 грн. Плоди надзвичайно соковиті та солодкі.   Як і саме Марокко…

 П’ять столиць Марокко     

Нашу групу супроводжував  місцевий гід на ім’я  Ідрис.  Звичайно, окрім екскурсій,  він водив нас  у «свої» заклади харчування,  у «свої» крамнички та ремісничі майстерні, де крам зазвичай у рази дорожчий,  але це навіть не дратувало,  адже  сам  Ідрис  —  плоть від  плоті  марокканський менталітет, де корисливість, хитрість і розум  органічно вживаються в одній людині.

Наш екскурсійний маршрут пролягав через п’ять столиць Марокко.  У пам’яті – слайди  арабських міст. Отже, Рабат — офіційна і політична столиця Марокко,  тут  живе королівська родина;  Касабланка — економічна столиця, населення — понад 6,5 млн. осіб(!), тут, на самому березі Атлантичного океану, розташована   найбільша (вміщує сто тисяч вірян) і найкрасивіша в Африці мечеть Хасана ІІ (будівництво тривало з 1986 до 1993 р. на пожертви народу і обійшлося у 750 млн. доларів); Магнес — давня столиця;  Фес — релігійна столиця, тут було відкрито перший у світі університет  релігії. Сьогодні  Фес — єдине місто у світі, що зберегло вигляд, як за Середньовіччя. Широко знане також ремісничими  та керамічними  майстернями.  Зокрема,  про  місцеву технологію виправлення шкіри знають  навіть  в Україні.  Про це знімали передачі  кілька  українських каналів,  у тому числі передачу «Орел і решка».  Фабрика у Фесі особлива передусім стародавньою  технологією виправлення шкіри, один з етапів якої —  очищення шкіри за допомогою голубиного посліду.   Видовище таке:  на очах у туристів десятки напівоголених чоловіків вимочуть у чанах свіжу  шкіру тварин. Щоб «заглушити» жахливий  сморід, що заповнює довкілля,  відвідувачам дають галузки м’яти.  Заробітки  тамтешніх кожум’яків — 1500-2000 євро у місяць.  Цю роботу, навіть за більші гроші,  навряд чи хтось би виконував, окрім місцевих. І нарешті — о (!) Маракеш, історична столиця Марокко!  90 відсотків фото — саме звідти. Там усі  чужоземці неминуче проходять тренінг з вуличної  торгівлі, а такого колоритного міста треба ще пошукати на всій планеті Земля!

Ще ми побували у колоритному містечку Агадір і в знаменитому голубому місті під назвою Шауен.  Історія та вигляд цього  таємничого скелястого поселення, де всі домівки розфарбовані у блакитно-сині відтінки, нагадують розповіді з казок  «Тисячі і однієї ночі»… Міцно закарбувалися в пам’яті лабіринти вуличок, а у вухах й досі звучить тривожний заклик до намазу…

Марокко і марокканці

Марокко неможливо збагнути відразу. Там  історія міцно переплетена із сучасністю.  Кожна екскурсія  чи  похід на ринок до старого міста   —  як  емоційні спалахи. Але найважливіше: Марокко —  безпечна і керована держава. Про це свідчать  наші вечірні   прогулянки.  Ми  до опівночі  блукали вуличками, торгувалися за  якісь дрібні речі, заходили до місцевих кав’ярень  – ніде і ніщо не свідчило про агресію чи кримінал. Одного разу  у Касабланці  ризикнули  відвідати  нічний ринок, де в повітрі витав міцний запах марихуани. І все обійшлося без ексцесів…

Як відомо, на початку 2000-их усім узбережжям півночі Африки прокотилася хвиля суспільних потрясінь і революцій — так звана арабська весна. Вона охопила практично всі країни регіону, а деякі, як, наприклад, багату і благополучну Лівію, взагалі потопила в крові і принесла розруху і злидні. І тільки в Марокко нічого такого не було. Феномен Марокко  — у  мудрій політиці короля Хасана VІ.  Він служить і працює для народу, народ це бачить і відповідає взаємністю.  Марокканці дуже люблять свого короля і його сім’ю. Їхні фото — повсюди на ринках, торгових закладах, публічних місцях. Нині мінімальна зарплата у Марокко — 300 євро, середня — 500-700. Марокко займає перші місця у світі по виробництву фосфатних добрив, вилову сардин, вирощуванню помідорів і цитрусових. Марокко — єдина на планеті країна, яка, створивши потужну іригаційну систему і не маючи великих рік, повністю забезпечує свої потреби у прісній воді. Ми були свідками відкриття лінії сучасного супершвидкісного потяга  сполученням Тажин-Касабланка, що з’єднує північ з півднем країни.  Відтепер пасажири лише за 2 години долають  640 кілометрів.  Це  суттєво сприяє розвитку економіки і туристичної галузі.

Кускус і тажин

Тиждень харчування по-марокканськи — і прощавай надлишок ваги! Марокканська кухня проста — оливки,  зелень,  курятина, баранина, риба і м’ятний солодкий чай.  Ринки переповнені різною  живністю — лементом  живих курей, скрізь висять тушки баранів, убитих спеціальним способом (так, щоб вся кров стекла), а на рибних ринках — розмаїття  свіжого вилову.  Незважаючи на антисанітарію,  їжа  безпечна, бо  добре оброблена спеціями, та й  на вигляд апетитна. Особливо вирізняються національні страви – кускус, а також овочі, риба і м’ясо, приготовлені у тажині — спеціальному посуді, де завдяки конусній кришці  вода не випаровується. Секрет приготування — у повільному тушкуванні, процес  триває близько півтори години, вартість страви  — від 120 до 330 грн.

Подарунки з Марокко

З Марокко привозять шкіряні сумки, глиняні вироби, срібні прикраси, трикотажний одяг фірм Zara, Mango…  А також – спеції, фініки,  інжир. На марокканських ринках очі розбігаються від свіжих овочів та фруктів.  З екзотики — кактуси. На смак вони  нагадують стиглий  аґрус. Усередині мають  цінні  кісточки, з яких виготовляють дорогу косметичну олію, помічну  від зморщок  (150 мл коштують 1000 грн.). Дуже цінна також арганова  олія, яку виготовляють з плодів так званого залізного дерева.  Ціна 10 мл арганової олії — 150 грн.  У Марокко також надзвичайно смачні фініки (1 кг/700 грн.).  А найкращий  подарунок — металевий чайник ручної роботи…

Марокко — це:
Африканська країна, що омивається Атлантичним океаном та Середземним морем, на заході межує з Алжиром. Світовий лідер з видобування фосфатів, має великі запаси срібла і золота, експортує продукцію сільського господарства та рибальства.
Форма правління – конституційна монархія.
Населення — 34 млн. Марокканці — суміш арабів та берберів. За кольором шкіри — різні: на півночі живуть переважно світлі люди, схожі на європейців, у середній частині — смуглі, мешканці півдня — темношкірі.
Мова — арабська.
Валюта – дирхам (1 MAD = 3 грн.).

Анастасія Гончарук