У Тернополі відбулися акції протесту проти підвищення цін на громадський транспорт. Міський голова в діалозі із тернополянами з самого ранку в понеділок, 5 листопада, вирішував це критично важливе для міста питання. Він вкотре наголосив, що таке радикальне підвищення цін було вмотивоване передусім необхідністю мінімізації відтоку у «тінь» готівки при розрахунках за проїзд, масового переходу на електронну систему оплати, що реально означає підвищення цін у межах 2 грн., а також довів, що завжди готовий радитися з громадою. Незважаючи на дії псевдоактивістів, які намагалися зірвати зустріч і звести її на фарс, було прийнято рішення повернутися до старих цін на проїзд у громадському транспорті Тернополя. Тернополяни й надалі будуть платити за проїзд за старими тарифами: 3/4 гривні — у тролейбусах і 4/5 гривень — у маршрутках (при розрахунках «Картою тернополянина» і готівкою відповідно).

Втім, головне питання — чи зможе громадський транспорт довго функціонувати за старими тарифами — залишається відкритим. Станом на вівторок, 6 листопада, місто виявилося напівпаралізованим, оскільки, у свою чергу, запротестували приватні перевізники і взагалі не вийшли на маршрути, а курсували лише комунальні тролейбуси. Пригадується, схожа ситуація трапилась у середині 90-их, коли міські депутати не дозволили підвищити тарифи на громадський транспорт, внаслідок чого перестав існувати міський автобусний парк. Та повернімось до проблеми сьогодення.

Хто і чому вийшов на акції протесту?

У спокійному Тернополі, де завжди має місце цивілізований діалог між владою і громадою, акції протесту, як правило, малочисельні і відбуваються дуже рідко. Здебільшого це замовні акції за участю десятка осіб. Що ж спонукало сотні тернополян вийти на вулиці цього разу?

1. Тарифний геноцид Києва

В останній місяць на українців звалився величезний економічний тягар. Уряд підвищив тарифи на газ, воду та електроенергію. Протести у відповідь, однак, були млявими і ні до чого не призвели. У Києві людей просто не чують.

У той же час місцеві органи влади змушені підвищувати тарифи на проїзд у громадському транспорті. Причини ті ж – уряд необґрунтовано підвищив тарифи на газ та електрику, а олігархи – на нафтопродукти і теплоносії.

Проте у Тернополі місцева влада людей почула. Міський голова Сергій Надал покликав представників ініціативних груп і активних тернополян для вироблення спільного рішення. Тим самим очільник Тернополя показав, що готовий до діалогу і спільного ухвалення рішень з громадою. Відтак було прийнято спільне рішення повернути старі тарифи.

2. Ефект несподіванки

Треба сказати, що на загал тернополяни досить критично сприйняли підвищення вартості проїзду в громадському транспорті. До всіх економічних тягарів додався ще й психологічний ефект несподіванки. Люди звикли, що у Тернополі вартість громадського транспорту — соціальна. Більшість розуміє, що в ситуації, коли Київ обрізає Тернополю фінансування, коли згортається процес децентралізації, мерії віднайти кошти на дотації перевізникам все важче. Але одне — знати, а інше – заплатити. Тому багато тернополян приєдналися до акцій протесту, бо нові тарифи для них справді надто дорого.

3. На протест масово прийшли іногородні

Прикметно, що у недільних блокуваннях вулиць і у понеділковому пікеті біля міської ради активну участь брали мешканці інших міст, а також сіл, які тимчасово або постійно проживають у Тернополі. У них головною вимогою було скасування «Карти тернополянина». Їх обурення теж можна зрозуміти. Але більшість із них просто не володіє інформацією. Будь-яка особа, яка незареєстрована у Тернополі, але працює в місті, може взяти довідку з місця роботи і отримати «Карту тернополянина». Тобто засвідчити, що вона сплачує податки у нашому місті. «Карта тернополянина» – це не карта для вибраних, це карта для всіх, хто живе, працює і сплачує податки у Тернополі. Це загальна практика для всіх європейських міст, а віднедавна і обов’язкова вимога, яку за прикладом Тернополя спонукає інші міста України  Кабінет Міністрів, прийнявши відповідне рішення.

4. Протест намагався очолити політичний маргінес

До акцій протесту долучилися й так звані активісти й політики-невдахи. Вони не могли не долучитися, адже беруть участь у всіх акціях, які відбуваються у Тернополі на «професійній основі». Хоча для більшості з них на проблеми громадського транспорту, м’яко кажучи, начхати. Вони ним не користуються, а їздять на особистому або партійному транспорті. Їх головний принцип – чим гірше місту, тим краще. Тому вони намагалися грати роль «ляльководів», нагнітали ситуацію, провокували людей на штурм міської ради. Не виключено, що саме вони або їхні прибічники розпилили  у натовпі сльозогінний газ.

Однак витримка міського голови та професійні дії правоохоронців дозволили втримати ситуацію під контролем. Сергій Надал прийняв складне рішення, яке вимагала громада. Разом з тим тернополяни мають усвідомити, що ініціатори цього рішення мають нести спільну відповідальність за економічні і соціальні наслідки даного спільно ухваленого рішення. А вони, ці негативні наслідки, без сумніву, реально будуть і вже почалися…

Громадський транспорт може зупинитися ще до зими

У ситуації, що склалася, міський голова Сергій Надал заявив, що мерія буде робити все можливе, щоб не допустити колапсу громадського транспорту Тернополя. Однак це буде дуже важко зробити на тлі тотальної відсутності коштів.

Виконком скасував рішення про підвищення тарифів. Відтак ЩОМІСЯЦЯ мерія буде змушена виділяти для «Тернопільелектротрансу» ДОДАТКОВИХ 6 мільйонів гривень. Плюс до цього щороку на зарплати та компенсацію за перевезення пільговиків будемо витрачати ще 50 мільйонів гривень. Незважаючи на ці цифри, міський голова пообіцяв: будемо робити все можливе для розвитку електротранспорту, який є комунальним на 100%, а його розвиток є пріоритетним для мерії і міста.

Ще гірша ситуація з перевезенням маршрутками. Там фігурують ще більші кошти, які місту доведеться десь шукати. А, зважаючи на фінансову політику Києва, шукати їх ніде.

З Тернополя «викачують» гроші

Під час недільних акцій протесту люди вимагали створення комунального транспортного підприємства. Звучали заклики замінити малі маршрутки комфортабельними великими автобусами. Така робота у Тернополі ведеться. Місто розпочало роботу над закупівлею нового транспорту. Однак зміни внесла економічна ситуація, а особливо — незбалансованість місцевих бюджетів, що виникла внаслідок не завжди продуманих рішень на центральному рівні.

Скажімо, станом на сьогодні держава не виділила близько 60 млн. грн. на оплату праці для тернопільських медиків і освітян. Ці кошти міська рада була змушена виділити додатково з місцевого бюджету. У протилежному випадку в нас не працювали б медичні заклади і школи.

Загалом же додаткові надходження з центрального бюджету у місцевий бюджет Тернополя у два рази менші, ніж додаткові витрати, які Київ переклав на місцевий бюджет. Насправді Тернополю не дають додаткові кошти, а, навпаки, викачують кошти з міста.

Міському виконкому і голові не позаздриш. Їхню діяльність можна порівняти з лікарем, який дає ліки і рятує хворого, хоча той от-от помре. І це не перебільшення.

Маємо бути відповідальними!

Підсумовуючи, згадаймо про відповідальність за спільні рішення. Безперечно, усі ми разом можемо за бажанням «нагнути владу» і змусити, наприклад, запровадити взагалі безкоштовний проїзд. Транспорт, можливо, буде їздити. Але зовсім недовго. Тому, коли ми всі вимагаємо прийняття якихось рішень, маємо бути готовими також нести відповідальність за них. Це є основою справжньої демократії, яка домінує у США і Європі. Або ж маємо бути готовими до непередбачуваних наслідків. У нашому випадку — це повна зупинка громадського транспорту.

Тарас Мельник