Депутати міської ради Тернополя активно просувають нові зміни до Регламенту Тернопільської міської ради (порядку роботи міської ради), що, з одного боку, зводять до мінімуму таку неприємну для них процедуру, як звітування перед громадою, а з іншого — покращують таку приємну для них можливість, як займатися у раді заробітчанством.

Тернопільський «регламентний» анархізм

У проекті змін до Регламенту Тернопільської міської ради, який поширюють у соцмережах депутати (до речі, з різних фракцій), йде посилання на закони України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про статус депутатів місцевих рад”. Однак діючий Регламент Тернопільської міської ради якраз і написаний за типовими для всіх міст України нормами вищезгаданих законів. Пропоновані депутатами зміни до Регламенту йдуть урозріз із базовими законами, які регулюють місцеве самоврядування. Це така собі “депутатська олігархія”. Але хіба важливе для міських депутатів українське законодавство, якщо розходиться про полегшення життя та поліпшення їх матеріального благополуччя?

Полегшення життя депутатів

Левова частка пропонованих змін до Регламенту стосується звітування депутатів перед своїми виборцями та самої роботи з виборцями. Так, пропонується скасувати обов’язкове (один раз у півроку) інформування виборців про роботу міської ради і замінити його аморфним: “на вимогу виборців надавати їм запитувану ними інформацію, що стосується роботи міської ради”. Як має відбуватися ця “вимога”, — не уточнюється. Очевидно, для того, щоб отримати інформацію про діяльність міської ради, людям треба влаштовувати депутатам пікети. І це при тому, що, згідно з діючим Регламентом, міський депутат має не рідше одного разу в рік звітувати перед виборцями. І саме Тернопільська міська рада визначає орієнтовні строки проведення звітів депутатів місцевої ради перед виборцями. Однак зміни до Регламенту передбачають норму, що депутат самостійно визначає орієнтовні строки, місце та форму свого звіту перед виборцями. Пропозиції депутатів також скасовують обов’язкову вимогу до депутата інформувати раду та її виконавчі органи про результати обговорення його звіту. Пропонується замінити норму про обов’язкову вимогу аморфною “за потреби…” Це означатиме, що тепер депутат сам визначатиме, коли, як і в якій формі він буде звітувати, і ніхто його не зможе проконтролювати. Тобто прозвітувати він зможе, наприклад, лише перед своєю дружиною в усній формі.

Діючий Регламент також передбачає, що звіт депутата міської ради може бути проведено в будь-який час на вимогу зборів виборців. Депутати ж хочуть, щоб звіт депутата проводився на вимогу виборців, кількість яких складає не менше половини від кількості голосів, що їх депутат здобув на виборах. Тобто, якщо не набереться половини, то депутат отримує право ВЗАГАЛІ не звітувати.

Але найцікавіша норма цієї частини змін до Регламенту – депутати намагаються ліквідувати так звані депутатські дні, коли будь-який тернополянин може прийти до них на прийом у міську раду. Так, стаття 10 існуючого Регламенту передбачає, що для проведення зустрічей із виборцями встановлюються два депутатські дні – середа та п’ятниця. Зміни до Регламенту пропонують взагалі вилучити цей пункт. Зрозуміло, для чого депутатам два “безприбуткових” дні, коли вони мають вислуховувати своїх виборців. У них є більш “важливі” справи…

Покращання матеріальних статків

Найголовніші нові норми, які депутати пропонують протягти у Регламент, стосуються можливостей просувати побільше власних рішень або рішень, які можуть потенційно принести їм додаткові прибутки. Так, найважливіша норма, яку намагаються просунути депутати, – це обов’язкове (не менше разу в місяць) проведення сесії Тернопільської міської ради з питань землекористування. Нині раз у місяць проводиться сесія лише з питань відведення земельних ділянок. “Питання землекористування” є загальним поняттям, куди входять всі земельні питання, в тому числі продовження оренди, виділення нових земельних ділянок, зміна цільового призначення тощо. Такі питання депутати дуже хочуть розглядати не раз у квартал (як передбачено діючим Регламентом), а раз у місяць.  А щоб мати більше часу “попрацювати” з потенційними “клієнтами” з питань, що мають прийматися на сесії, пропонують змінити статтю, яка передбачає, що проекти рішень із відповідними погодженнями, які виносяться на розгляд ради, подаються в управління організаційно-виконавчої роботи ради за десять днів і доводяться до відома депутатів одночасно з орієнтовним порядком денним не пізніше, як за п’ять днів до відкриття сесії, крім випадку скликання позачергової сесії. Депутати пропонують, щоб проекти подавалися в управління організаційно-виконавчої роботи за п’ятнадцять днів і доводилися до відома депутатів  не пізніше, як за десять днів до відкриття сесії. Зрозуміло, депутати просто хочуть мати більше часу, щоб мати можливість “опрацювати” всіх заявників на сесію, особливо із земельних питань, і запропонувати їм свої “послуги” за позитивне голосування, адже за п’ять днів вони просто не встигнуть всіх “оббігати”.

Подбали депутати і про особисті рішення. Так, діючий Регламент передбачає, що підготовка альтернативних проектів рішень відбувається в загальному порядку. Депутати пропонують іншу норму: якщо автором проекту рішення виступають депутат або група депутатів, то перелік посадових осіб міської ради, котрі, окрім міського голови, секретаря ради та представника юридичного відділу, візують проект рішення, визначає сам автор. Тобто депутати взагалі не хочуть погоджувати з профільними управліннями СВОЇ ПРОЕКТИ. На їх думку, якщо депутат щось ініціює, то це вже ідеальне.

Ось такі основні зміни депутати намагаються протягнути у діючий Регламент. Чому ж їхні апетити так розгулялися?

По-перше, більшість депутатів – це молоді люди, середній вік яких у межах 30 років. У такому віці вони відчувають смак “легких грошей”, а тому хочуть “рішати” питання. З огляду на це воліють розширити свої повноваження, паралельно зменшивши обов’язки. А тут нема часу відволікатися на якісь там звіти перед громадою…

По-друге, на останній сесії міський голова Сергій Надал протиснув рішення, яке дуже боляче вдарило по матеріальному стану депутатів – тепер міська рада може одним пакетним голосуванням продовжити орендний договір на землю всім добросовісним підприємцям Тернополя. До цього кожне питання розглядали окремо, і, за чутками, підприємці мали сплачувати депутатам за пролонгацію угод від 200 (дрібні підприємці) і до 10 000 умовних одиниць. Звісно, “слугам народу” це зовсім не до вподоби,

Лише за умови “боярської олігархії” вони зможуть заробляти на власному депутатстві. Адже, як відомо, міські депутати не отримують заробітної плати, а покликані працювати на громадських засадах.

Така “депутатсько-боярська олігархія” вже колись правила у наших краях. У 1340-1349 роках Галицьким князівством, куди входила більшість земель теперішнього Тернопілля, керувала боярська олігархія Дмитра Детька з Перемишля і Данила з Острова. Бояри керувалися переважно власними економічними інтересами, тому й ставали на бік тих, хто більше запропонував. Першими були татари, потім — литовці, угорці. Нарешті вони здали Львів та Галичину польському королю Казимиру ІІІ…

Микола Стельмах