Схоже, на минулому тижні ми спостерігали колективний фальстарт Юлії Тимошенко та її союзників з “Опозиційного блоку”. Власне, так вважає і Роман Безсмертний. “План “Шатун” був спробою окремих політичних сил використати невдоволення людей… За неохайності в організації протестів ясно, що це фальстарт Тимошенко”, — заявив політик.

Втім, початок виглядав загрозливим. Анонсувалися численні і багатолюдні акції протесту, які мали абсолютно певну мету — розгойдати ситуацію і домогтися дострокових виборів. Це дозволило б “перезавантажити” парламент і сформувати новий уряд на основі “Батьківщини” і “Опозиційного блоку” — очевидно, що саме з цією метою екс-“регіонали” і Юлія Тимошенко уклали стратегічний союз (до речі, вже не вперше). Поспіх “опозиціонерів” цілком зрозумілий: після нового року бюджетники повинні отримати нові зарплати, що зніме значну частину напруги в суспільстві. А якщо на тлі зростаючої економіки вдасться показати позитивну динаміку в соціальних питаннях, то вже в наступному році можна і не знайти підстав для розкачки ситуації в країні. Більш того, частиною політичної кризи повинен був стати зрив бюджетного процесу і звинувачення уряду в невиконанні своїх обіцянок. А вже новообрана Верховна Рада повинна була підвищити мінімальну зарплату — нехай і майже на рік пізніше…

До речі, особливо поспішав Кремль, який, вочевидь, підганяв події та своїх союзників в Україні. І цьому теж є пояснення — поки новообраний президент США формує свою адміністрацію, необхідно влаштувати в Україні хаос. Мета — перетворити Україну в “токсичний актив”, який не просто не представляє інтересу, а й небезпечний. У такому випадку всі зусилля друзів Києва в американській еліті пропали б
даром, а Україну просто записали б знову в зону російського впливу.

Очевидно, розрахунок був на масовість акцій протесту, в хвилях яких можна було б приховати факт дружби “Опоблоку” і “Батьківщини”. Однак обґрунтовані підозри в російському сліді у всій цій історії залишили багатьох незадоволених ситуацією вдома. Ті, хто вміє думати та робити висновки, утрималися від участі у “протесті”. І справа — не тільки в документах Суркова, які опублікували в інтернеті. Справа — в звичайному патріотизмі. Ось як висловився з цього приводу Дмитро Ярош: “В умовах зовнішньої агресії ми можемо Україну втопити в крові… Ми ж добре знаємо історію: як тільки українці починають воювати на два-три фронти, — ми завжди програємо. Тому я не прихильник будь-яких революційних дій. Давайте розберемося з тим, що на фронті. Хоча мені кажуть: ну як, треба навести порядок в тилу… Але мені здається, що для того, щоб навести порядок в тилу, поки що досить і мирних засобів”.

Після того, як стало зрозуміло, що, крім проплачених “протестарбайтерів” і партійних активістів, розраховувати нема на кого, ризик гучної кривавої провокації став неймовірно високим. Телеканали, контрольовані “регіоналами” і соратниками Тимошенко, нагнітали ситуацію про підготовку “кривавого розгону протестів”. Стало очевидним, що можливий чорногорський сценарій. Мова про те, що у цій невеликій балканській країні, яка взяла курс на вступ до НАТО і ЄС, російська агентура теж мала намір розгойдати ситуацію. Зокрема, передбачалося організувати масові акції, які повинні були розстріляти провокатори, перевдягнені у форму поліції…

В Україні СБУ вдалася до низки заходів для того, щоб виключити можливість провокацій на кшталт кидка гранати під Верховною Радою в серпні 2015 року. А президент вніс до парламенту законопроект, який передбачає відшкодування коштів вкладникам банку “Михайлівський”. Буквально протягом двох діб закон був проголосований народними депутатами і підписаний главою держави. Власне, ніхто не заважав такий же закон внести тим депутатам, які збирали ці проплачені мітинги.

Таким чином, акції протесту “за гроші” захлинулися, так і не розпочавшись. У цих умовах провокація Тимошенко з Юрієм Шухевичем виглядала вже як жест відчаю. Однак, схоже, цей випадок став останньою краплею і для самого Олега Ляшка. Він не стримував емоцій і заявив, що Юлія Тимошенко веде антидержавну діяльність в інтересах Російської Федерації.

“Я дуже злий на Юльку. Ця московська зозуля, одягнена в українські вишиванки, намагалася чужими руками реалізувати путінський план по захопленню влади… Моїй злості немає меж… Вона взяла і використала старого, героя, політичного в’язня в своїх брудних кремлівських іграх” , — заявив Ляшко і зажадав від президента позбавити лідерку “Батьківщини” українського громадянства. “Нехай Путін надасть їй російське громадянство”, — сказав Ляшко в кулуарах Верховної Ради.

Крім того, Олег Ляшко викликав Юлію Тимошенко на телевізійну дуель. “Я викликаю Юлію Тимошенко, керівницю фракції “Батьківщина”,  двічі прем’єр-міністра України, кращу подружку Путіна на публічні дебати на будь-якому каналі в будь-який час. Я прикінчу цю нафталінову московську зозулю на будь-якому ефірі. Навіть якщо вона обере сепарський “Інтер”, з якого не вилазить — я зроблю виняток і прийду на канал Льовочкіна і Фірташа”, — заявив головний радикал.

Маховик машини, керованої за межами України, продовжує крутитися. Так, тільки 17 листопада сталося кілька знакових подій. Наприклад, Росія почала біля самих кордонів України масштабні військові навчання. Саме 17 листопада, за спостереженням ОБСЄ, ескалація на Донбасі досягла піку. І нарешті саме в цей день в інтернет викинули грубо змонтовану розмову Петра Порошенка з президентом Киргизстану, вирізавши гострі висловлювання на адресу Володимира Путіна.

Відразу три події, санкціоновані Кремлем,  — чи не занадто багато для простого збігу? Давайте згадаємо, що у 2014-ому на Донбасі місцеві князьки теж лише хотіли натиснути на Київ для того, щоб той “почув Донбас”. Однак просто знищили свій будинок. Час навчитися робити висновки — чи не так?

Богдан Лук’янчук