9 липня Тернопільську обласну клінічну психоневрологічну лікарню відвідала делегація з Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, зокрема, її головний лікар Остап Іванович Грищак, заступник головного лікаря з лікувальної роботи Андрій Мирославович Гулій, заступник головного лікаря з медсестринства Наталя Степанівна Ружило, завідувач неврологічним відділенням та експерт з неврології департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської обласної державної адміністрації Галина Степанівна Чмир та завідувач фізіотерапевтичним відділенням Євген Богданович Штайден.

– Це безпрецедентний випадок, коли до нас з власної ініціативи приїжджають сусіди, – наголошує в.о. генерального директора (головний лікар) КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР Володимир Шкробот, – причому не зі спорідненої установи, тобто не з психіатричної служби, а з Івано-Франківської обласної клінічної лікарні – одного із провідних закладів охорони здоров’я Західної України. Для чого приїхали? Подивитися і повчитися. Звичайно, нам приємно, що наш досвід потрібен іншим, особливо зважаючи на те, що за всі ці роки до нас із аналогічним бажанням не звернувся жоден керівник районних лікарень Тернопільщини. А ось сусіди зацікавилися.

Варто сказати, що візит іванофранківців не випадковий. На початку червня у Кабінеті Міністрів України відбувся всеукраїнський форум «Розвиток медсестринства в контексті змін системи охорони здоров’я», в рамках якого мала доповідь  заступник головного лікаря з медсестринства Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні Надія Фарійон.

– Моїм основним завданням було донести товариству, які нові проєкти і яким чином впроваджуються у нашому медичному закладі, – зауважує Надія Ярославівна, – розказати про те, що наші медсестри постійно вдосконалюються, опановують психологію, займаються психореабілітацією та нейрореабілітацією пацієнтів.

Більшість учасників форуму, переглянувши під час її доповіді відеоролик про впровадження у лікарні проєктів щодо догляду та реабілітації за постінсультними пацієнтами, були вражені й забажали приїхати до нашого міста, щоб на власні очі побачити цю клініку європейського зразка, якою нині є Тернопільська психоневрологічна лікарня.

– Найбільше наших колег з Івано-Франківщини цікавила нейрореабілітація, – каже Надія Фарійон. – Взагалі, вони відвідали дуже багато відділень у нашій лікарні: їх цікавив маршрут пацієнта, починаючи від приймального відділення, а далі – діагностика, відділення інтенсивної терапії, інсультне, судинне відділення і фізіотерапевтичне відділення з водолікарнею. Все ж найдовше пробули у нейрореабілітаційному блоці, де ми працюємо не тільки з постінсультними пацієнтами, а й зі спінальними, і також з пацієнтами, які перенесли черепно-мозкову травму.

Ми чудово розуміємо, що без нейрореабілітації майбутнього у таких пацієнтів немає, адже лише 10% у їх поверненні до повноцінного життя – заслуга медикаментозної терапії, а 90% –  реабілітації. Потрібно відновити звичні для людини навички, без яких вона не може жити. А якщо ж все-таки не оминути інвалідности, ми повинні пристосувати людину до цього.

Залучити для реабілітації хворого можна абсолютно все! Так, апаратура у нашому нейрореабілітаційному блоці відповідає найсучаснішим стандартам, вона дороговартісна, і не кожен головний лікар державної лікарні може знайти меценатів, як це зумів Володимир Васильович. Але й, окрім цього, використати для нейрореабілітації можна дуже багато. Головне – прагнути цього й аналізувати, чи потрібно це пацієнту. Ми демонстрували колегам, що, окрім апаратури, можна використати звичайні прищепки, пластмасові пляшки – для того, щоб відновити у пацієнта рівновагу, звичайну дошку з книжкою – для того, щоб пацієнт просував книжку і відновлював дрібну моторику. Можливостей безліч, було б лише бажання. Окрім методів нейрореабілітації, івано-франківські колеги цікавилися також ерготерапією. Якщо фізичний терапевт застосовує вправи, то ерготерапевт – це спеціаліст, який працює над відновленням звичайних навичок людини у побуті. Це людина, яка повинна навчити  пацієнтів простих речей: як тримати ложку чи ручку, як застебнути ґудзики, чистити зуби, брати горнятко… Завдання ерготерапевта – забезпечити максимальну соціальну адаптацію пацієнта. Насправді нам самим не вистачає фахівців-ерготерапевтів, адже підготувати ерготерапевта – складний процес, тим паче, що навчати цій спеціальности у наших медичних вишах почали нещодавно. Ми ж, маючи можливість відвідувати провідні закордонні клініки, перейняли у них досвід ерготерапії і відразу запровадили у себе. Кілька наших працівників для того, аби опанувати цей фах, стажувалися у клініці «Оберіг» у Києві, а також пройшли двоетапний тренінг за програмою США.

Цікавив франківську делегацію також склад нашої мультидисциплінарної бригади з нейрореабілітації, яка не може бути без невролога, реабілітолога, фізичного терапевта, ерготерапевта, логопеда, психолога, а також медичної сестри і молодшої медичної сестри. А найголовніше – усі вони повинні працювати злагоджено, як єдиний механізм. Лише у цьому випадку можна досягти успіху.

Варто додати, що уся діагностична і лікувальна робота у Тернопільській психоневрологічній лікарні проводиться спільно із кафедрою неврології, психіатрії, наркології та медичної психології ТНМУ ім. І. Я. Горбачевського.

– Від’їжджаючи додому, головний лікар Івано-Франківської обласної клінічної лікарні запитав у мене: «А можна ми до вас 5-10 наших лікарів направимо, щоб вони хоча б десять днів повчилися?» Звичайно, приємно, – усміхається Володимир Шкробот. – А наступного ранку мені зателефонував професор з Чернівців Валерій Мелетійович Пашковський, завідувач кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Буковинського державного медичного університету: «Нам тут таке про вас порозказували! Можна ми також приїдемо?» Тож – продовження буде.