Минулого тижня на політичному небосхилі України відбулися суттєві зміни — нарешті пішов у відставку з посади прем’єр-міністра Арсеній Яценюк від “Народного фронту”, а на його місце обрали від БПП (тепер усе частіше в народі цю абревіатуру розшифровують, як “Банда Панамських Партизанів”) Володимира Гройсмана, який до того був спікером парламенту. Таким чином, пропрезидентська політсила тепер керує обома гілками влади. Таку нестандартну ситуацію “НОВА…” попросила прокоментувати нардепа-мажоритарника від Тернопільщини, “свободівця” Михайла Головка.

— Пане Михайле, ви — один з найпродуктивніших депутатів українського парламенту. Це підтверджує й незалежна організація “ОПОРА”, яка включила вас до п’ятірки найактивніших нардепів. Але збоку видається, що більшість ваших ініціатив не знаходить підтримки у провладної коаліції, яка ухвалює рішення…

— Так, це правда. Таке відчуття, що б’юся, наче риба об лід. Зі 150-ти запропонованих мною законопроектів прийнято лише з десяток. Блокують усе резонансне і важливе. Однак вода камінь точить, ми закладаємо основу, і більшість із запланованого, сподіваюся, реалізуємо вже у наступному, оптимальнішому, парламенті. Гадаю, вже найближчим часом нашу країну чекають великі політичні зміни. Очевидно, що нинішня влада не витримає викликів жахливого соціально-економічного падіння держави, тому ми — на порозі дочасних виборів.

— А яким ресурсом у Верховній Раді нині володіє “Свобода”?

— У “Свободи” п’ять позафракційних депутатів і нам, звісно, важко відстоювати свої вимоги, однак навіть у такому складі ми боремося і здатні заблокувати антинародні законопроекти. Наприклад, ми вже кілька разів не дали ухвалити проект тотальної приватизації. Часто ми узгоджуємо свою позицію також з  позицією інших опозиційних політичних сил і діємо разом.

— У парламенті минулого скликання фракція “Свободи” не дала жодної “тушки”. А як пояснити “фортель” нинішніх “петрушок” Юрія Бублика і Сергія Рудика, яких асоціювали зі “Свободою”, а вони увійшли до фракції БПП?

— Рудик не балотувався від “Свободи”, він ішов на вибори самовисуванцем, а лави нашої партії залишив більше року тому. Щодо Бублика, то він справді балотувався від “Свободи”, але в нас немає фракції, отож, кожен депутат вважається як позафракційний і самостійний. Коли була “свободівська” фракція у Верховній Раді, то у нас не було жодної “тушки”, а тепер дещо інша ситуація. Бублик також вийшов із партії, і це на його совісті, а тим, що вступив до фракції БПП, гадаю, зрадив своїх виборців. Не варто також забувати, що нині у парламенті можна нарахувати з півтора десятка колишніх “свободівців”. У нашій партії в різні часи були, наприклад, Парубій, Мосійчук, Парасюк, Левус, Купрій, Денисенко… Нашій партії вже 25 років, і ми постійно рухаємося вперед. Тепер от з партії вийшов Бублик, ну, й нехай. Не сумніваюся, у свій час життя йому поверне все сторицею. Він — мажоритарник, і ми вже за нього не відповідаємо. Хіба може, наприклад, чоловік відповідати за діяння колишньої дружини, з якою він уже не живе?

— Завдяки таким і у тому числі й цим двом “петрушкам” парламент обрав прем’єром Володимира Гройсмана. Це позитив для України чи навпаки?

— Єдиний позитив — що вдалося усунути Яценюка, але те, що в пакеті скасували незадовільну оцінку його діяльності, можу розцінити як плювок в обличчя українському парламентаризму. Склалася абсурдна ситуація: Яценюк перетворив Україну на “Титанік”, пробив борт, сів у шлюпку й утік, а команда подякувала йому за “успішну” роботу і тепер займається вибором теплих кают на кораблі, що йде до дна. Від нового уряду я не очікую великих змін — поміняли шило на мило. Його обрали лише задля відстрочки дочасних виборів, яких депутати з коаліційних фракцій бояться, немов вогню. На відміну від “свободівців”, адже ми ніколи не трималися за мандати нардепів. Згадайте 2014 рік — тоді ми розуміли, що дочасні вибори нам не на користь, що ситуація склалася несприятлива, але ми пішли на них, бо це було необхідно країні. Вони ж ставлять власні мандати вище за інтереси держави.

Нині от триває дискусія щодо нової коаліції, і мені це нагадує вічне запитання: чи є життя на Марсі? Депутати від БПП та “Народного фронту” твердять, що коаліція є і що в ній понад 226 депутатів, але коли ми просимо це довести, показати підписи, то чіткої відповіді нема.

Насправді уряд затверджений за допомогою 39-ти голосів двох олігархічних депутатських груп із екс-“регіоналів” — “Відродження” і “Волі народу”. Зрозуміло, що за це, наприклад, Хомутиннику залишать митницю і податкову. То про які реформи в цих органах можна говорити? І як буде працювати уряд, який не має стабільної підтримки у парламенті?

Нам потрібно готуватися до зміни такої влади і для цього є два шляхи — демократичний або революційний. Якщо влада не прислухається до волі людей і сама демократично не піде на вибори, то, очевидно, будуть бунти і народні повстання.

— Існує думка, що коаліцію створили ті, хто не хоче йти на дочасні вибори, а до уряду включили тих, кого не шкода. Погоджуєтеся?

— Схоже на це. Однак новій урядовій команді доведеться відповідати за всі помилки уряду Яценюка, а сама вона нічого не зможе зробити з причин, які я вже озвучив. Та й фаховий рівень декого з урядовців далекий від визначення їх як фахівців. У них немає часу, ніхто не буде чекати 100 днів чи навіть місяць, з першого ж дня роботи суспільство спитає урядовців, що вони вже зробили.

— І скільки часу, на вашу думку, здатен протриматися цей уряд?

— Гадаю, до осені, а там знову буде чергове загострення кризи, і нашу країну, як я вже казав, чекають кардинальні зміни.