У Хорватії українці поступилися господарям з рахунком 0:1, а єдиний гол у середині першого тайму забив Нікола Калініч, який раніше виступав за “Дніпро”. Ту команду із Дніпра, зокрема, тренував свого часу Мирон Маркевич, нині —куратор національних збірних, який також має досвід перебування біля керма головної команди країни. Отож, як Мирон Богданович оцінює виступ команди у тому матчі? На це та інші запитання він відповів журналісту тематичного інтернет-проекту zbirna.com.

— У чому, на ваш погляд, головна причина поразки?

— У балканців гравці досвідченіші, ніж у нас, і це, думаю, в кінцевому підсумку зіграло головну роль. Тим більше, що у синьо-жовтих на поле вийшов Микола Матвієнко, для якого це був дебют у національній команді. Захисну лінію довелося перебудовувати. У такому поєднанні наша оборона ще ніколи не виступала. Не варто забувати, що після травми не мав достатньої ігрової практики Кравець, відчувалося, особливо в першому таймі, що не в тонусі Коноплянка. Але навіть при всіх цих складнощах тренерський штаб вийшов із ситуації з честю. Так, взяти очки не вийшло, але перспектива є — це однозначно.

— “Картаті” зіграли в той футбол, якого від них очікували?

— Якщо судити з того, що я бачив раніше, то підопічні Анте Чачича виступили не на своєму звичайному рівні. Але й наша команда не показала всього свого потенціалу. А взагалі вважаю, що поєдинок був з рівними шансами на успіх. Але гол Калінича все змінив. А потім хорвати втримали здобуту перевагу на досвіді. У другому таймі вони не ризикували, приділивши максимальну увагу обороні.

— У принципі, нас влаштовувала і нічия. Тому синьо-жовті збільшили темп лише після пропущеного гола?

— Навіщо лізти на рожен, якщо це не потрібно? Природно, що в другому таймі довелося йти в атаку великими силами — результат змушував. Але загалом впала в очі велика кількість передач назад, може, на цьому ми й погоріли…

— Здалося, що Коваленко випадав із гри…

— Віктору видали забагато авансів, зокрема, вітчизняна преса. Йому потрібно ще багато працювати над собою. Не варто говорити, який він великий. Молодий футболіст тільки на початку свого шляху, а тут — “Шахтар”, Ліга чемпіонів, національна команда… Психологічно важко в такому віці справлятися з усіма цими нюансами. І це не єдиний випадок, коли молодий виконавець трохи заграє, а пишуча братія його вже звеличує до небес. Ці хлопці ще нічого собою не являють. Падати болючіше… Аванси потрібно видавати, коли гравці хоч чогось досягнуть, а не після одного забитого гола.

— Добре. А як вам дебют Матвієнка на такому рівні?

— Він зіграв добре. Але, знову ж таки, — не потрібно влаштовувати навколо Миколи ажіотаж. Дай, Боже, щоб він прогресував, у нього для цього є всі задатки. Ще раз повторю: молоді футболісти повинні розуміти, що вони поки що нічого собою не являють, — тоді можливий прогрес.

— Пропущений гол став наслідком виконавської майстерності футболістів збірної Хорватії?

— Я вже говорив, що наші хлопці занадто захопилися передачами біля своїх воріт. Добре ще, що в дебюті поєдинку Манджукич пробачив після обрізки Коваленка.

— Євген Коноплянка не забиває за збірну вже більше півтора року. Хіба лідер національної команди може бути таким?

— Не треба бути великим фахівцем, щоб зрозуміти проблеми Жені. За великим рахунком, він не грає. “Севілья”, “Шальке”… Мабуть, не його це. Мені здається, агенти, які супроводжують футболіста, повинні трохи думати, куди, що і як. Коноплянці необхідно знайти свого тренера, щоб йому довіряли, тоді він може принести команді багато користі, він класний гравець. Але, на жаль, поки що все мимо…

— Якщо противник закриває того ж Коноплянку або Ярмоленка…

— (Перебиваючи, — авт.) Це було помітно неозброєним оком. Коли м’яч був у Євгена або Андрія, на них “перемикалися” відразу по троє суперників — один атакував, а ще двоє страхували. Видно було, що хорвати добре вивчили гру українців.

— Які ваші прогнози щодо подальшої боротьби синьо-жовтих за перше місце у відбірковій групі?

— Потрібно перемагати. Найближчі три гри — проти Фінляндії, Туреччини та Ісландії — стануть визначальними. У цих зустрічах необхідно брати як мінімум сім очок.

— Мироне Богдановичу, рівень національної команди відображає рівень вітчизняного чемпіонату?

— Частково. Немає ігрової практики у наших “іноземців” у збірній або її дуже мало, але вони виступають у Європі. До того ж у національній команді зібрані кращі футболісти країни, тому така постановка питання не зовсім коректна.

Але що стосується рівня нашої першості, то він, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Однак це потрібно пережити — і, напевно, не за один рік. І при цьому постаратися зробити так, щоб збірна якомога менше відчула на собі цей удар. Усе-таки це престиж держави.

Дуже важливо, щоб “Шахтар” максимально втримав своїх лідерів, “Динамо”, команда, яка є, не побоюся цього слова, символом України, якомога швидше вийшло на нові висоти, адже нині кияни показують лише подобу того футболу, що ми звикли бачити в їх виконанні. Добре, якщо будуть поки що хоча б два топ-клуби, щоб хоч якось підтримувати реноме країни в єврокубках.

— У таких клубів, як “Динамо”, уболівальники вимагають результату негайно…

— У тому то й справа. А сьогодні купують таких футболістів, яких у “Динамо” і близько бути не повинно. На мій погляд, потрібно було зробити все, щоб зберегти класних легіонерів (Ленса, Беланда, Мбокані, Драговича), — тепер голова би не так боліла. Але якщо вже ви йдете на омолодження, то продовжуйте з наставником контракт, і нехай працює.