На відміну від багатьох колег в українських церквах, які навчались у Росії, майбутній предстоятель освіту здобував в Україні та Греції. Епіфанія називають людиною, яка була віддаленою від основних груп впливу в церкві та близькою до патріарха. Його знання грецької мови може бути суттєвим плюсом у світлі стосунків з Константинополем, адже все спілкування відбуватиметься цією мовою. З іншого боку, Вселенський патріархат може вбачати в Епіфанії своєрідну «тінь» Філарета та його неформальне «продовження», що, імовірно, не надто подобається Константинополю. Як пише BBC News Україна, Вселенський патріархат давно дав зрозуміти, що обрання Філарета є небажаним, гальмує процес визнання нової церкви у православному світі та шкодитиме консолідації українського православ’я у помісній церкві, тому 89-річному патріарху рекомендували не балотуватись.

Народився на Одещині, зростав на Буковині

«Рано чи пізно, але народ України матиме свою Помісну православну церкву, як має державу, президента, уряд, військо, гімн, герб, прапор… Це неминуче», — заявив у жовтні 2013 року тоді ще новообраний намісник патріарха Філарета Епіфаній. У 34 роки Епіфаній, який усього за три роки до цього був висвячений на єпископа, став фактично другою людиною у церкві. «Зізнаюся, для мене обрання було несподіванкою…”, — сказав про своє призначення молодий єпископ в одному зі своїх нечисленних інтерв’ю.

Митрополит Епіфаній (Сергій Думенко) народився 3 лютого 1979 року в селі Волково Іванівського району Одеської області, проте зростав та навчався у школі в селі Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області. До речі, предстоятель УПЦ МП Онуфрій також з Буковини.

У 1996 році Епіфаній закінчив місцеву школу і пішов навчатись до Київської духовної семінарії УПЦ КП. За три роки закінчив її та продовжив навчання у Київській духовній академії. У 2003 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Формування церковно-канонічних збірників у Донікейський період та їх характеристика» й отримав вчений ступінь кандидата богословських наук. Кілька років молодий богослов викладав у Рівненській духовній семінарії і працював секретарем свого земляка з Буковини, митрополита Рівненського та Острозького УПЦ КП Даниїла, який помер у 2005 році. Саме його майбутній предстоятель церкви називав своїм «духовним наставником». Митрополит Даниїл навіть вчився у тій же школі в селі Стара Жадова на Буковині, що й митрополит Епіфаній, але з різницею у 20 років. Після смерті «духовного наставника» Епіфаній тимчасово перервав церковну кар’єру та навчався на Заході. У 2006-2007 роках Сергій Думенко вчився в Афінському національному університеті на філософському факультеті, володіє грецькою мовою. В одному зі своїх інтерв’ю він визнавав, що на дозвіллі займається перекладами.

«Читаю й перечитую труди святих отців, намагаюся перекладати їх українською мовою», — розповів митрополит Епіфаній.

У 2007 році він повернувся до України та почав викладати у Київській православній богословській академії. З нового навчального 2007-го року його прийняли на посаду викладача Київської православної богословської академії та завідувача кафедри філології. У Києві церковна кар’єра стрімко пішла догори. У грудні 2007 року у Михайлівському монастирі його постригли у чернецтво з іменем Епіфаній, що є обов’язковою умовою подальшого зростання в церковній ієрархії. Чергові сходинки церковної кар’єри він долав буквально щомісяця. Вже 6 січня 2008 року патріарх Філарет висвятив його у сан ієродиякона, 20 січня — на ієромонаха, а 20 березня — архимандрита. Тоді ж Епіфаній став секретарем патріарха Філарета. У березні 2008-го Епіфанія призначили намісником Видубицького чоловічого монастиря у Києві, а у травні — керуючим справами Київської єпархії. За рік священний синод УПЦ КП обрав Епіфанія єпископом Вишгородським, а його архиєрейське висвячення відбулося 15 листопада 2009 року. У 31-річному віці Епіфаній став єпископом Переяслав-Хмельницьким і Бориспільським, а також ректором Київської богословської академії, а вже в січні 2012-го Філарет возвів його у сан архиєпископа. Того ж року Епіфаній став доктором богословських наук і очолив синодальне управління у справах духовної освіти УПЦ КП. Саме в такій іпостасі 28 червня 2013 року, за півроку до Євромайдану, Епіфанія обрали намісником та місцеблюстителем патріарха Філарета на випадок його смерті чи хвороби.

Освічений, дипломатичний, толерантний

В одному з нечисленних інтерв’ю у жовтні 2013 року Епіфаній вказував, що після обрання президентом Віктора Януковича «всі насторожилися», проросійські сили пішли в наступ, навіть були пропозиції зняти з реєстрації Київський патріархат. Проте цього не сталось, розповідав Епіфаній, схвалюючи наміри влади підписати угоду про асоціацію з ЄС. Митрополит Епіфаній дуже рідко давав інтерв’ю й дуже скупо розповідав про дитинство, родину, звички чи уподобання. Його профіль у Facebook більше схожий на прес-службу — виключно сухі звіти про подорожі чи молебні. Більшість повідомлень — фотографії, на яких він неодмінно поруч із патріархом Філаретом. Сам він наголошував, що намісник — це просто помічник, у якого немає жодних загальноцерковних повноважень і він не може втручатися у життя інших єпархій. Хоча в останні роки Епіфаній перебрав на себе дуже багато представницьких функцій глави церкви. Їздив з візитом до українських парафій в Австралії, згодом відвідував з Філаретом Європарламент і виступав там від імені церкви.

Про свої звички чи уподобання розповідає неохоче. Ще в 2013 році розповів журналістам, що серед його улюблених художніх творів — книга Генрика Сенкевича «Камо грядеши». А з видань Григорія Сковороди він черпає «багато християнської мудрості». Хоча багато журналістських робіт Епіфанія в інтернеті знайти складно, в його офіційній біографії вказано, що він є членом національної спілки журналістів України та навіть міжнародної федерації журналістів.

Позиція щодо Московської церкви в Україні

Певні висновки щодо світогляду митрополита Епіфанія можна зробити з його програмної статті у грудні 2015 року під промовистою назвою “Чи довго ще в українських душах буде нишпорити Москва?» Епіфаній, описуючи антиукраїнські «спільні дії керівництва церкви Московського патріархату, політичного керівництва Росії із залученням представників чільного духовенства церкви Московського патріархату в Україні», зазначав, що влада Росії проводила і проводить політику «повного включення структур Московського патріархату в Росії та за кордоном в реалізацію власної внутрішньої та зовнішньої політики». Епіфаній акцентував на величезному впливі спецслужб Росії на православну церкву та існування в її лавах спецагентів. Наслідком такої політики Росії митрополит Епіфаній називав розділення українського православ’я ще з початку 90-их років. “Стає все більш очевидним, що російські політичні та церковні кола через свій структурний підрозділ УПЦ МП роблять усе можливе, щоб використати її як інструмент проросійського впливу на державу, владу та суспільство в Україні», — писав митрополит Епіфаній. За його словами, після смерті митрополита УПЦ МП Володимира у 2014 році надія на об’єднання церков почала розвіюватися. А з обранням предстоятелем церкви Онуфрія надзвичайно посилився вплив на цю церкву митрополита Антонія (Паканича) та проросійського бізнесмена Вадима Новинського. Про роль впливу відомого українського бізнесмена та колишнього громадянина РФ Вадима Новинського на керівництво УПЦ Московського патріархату Епіфаній згадував окремо, вказуючи, що той досі має зв’язки з Росією. Насамкінець він наголосив, що треба допомогти УПЦ МП «викрити російську агентуру впливу, припинити поїздки церковних очільників до Москви за інструкціями». «Тоді, очистившись від кремлівських паразитів, УПЦ МП стане здоровішою, діалог про церковну єдність — продуктивним, а єдина помісна українська церква — реальністю», — завершував свою статтю митрополит Епіфаній.