Як встановлено судом, у березні 2022 року 49-річна жителька м. Почаєва Ольга Т., діючи умисно, з ідеологічних та політичних мотивів, у соціальній мережі “Facebook” створила акаунт на прізвище свого чоловіка – “Олег Мандзій”. У подальшому, із 22 березня по 9 квітня 2022 року, з даного акаунту обвинувачена поширювала відеоматеріали та дописи про ефективність розпочатої росією так званої “військової операції” та її швидкого успіху; прогнозували неминучу капітуляцію і демілітаризацію України; знецінювали Збройні сили України; пропагували ідеї так званого “русского міра”; схвалювали агресивну політику росії проти України, – повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 27 лютого 2024 року Ольгу Т. визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2 (поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинене з використанням засобів масової інформації), ч. 1 ст. 111-1 КК України (публічний заклик до підтримки збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора). Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно Ользі Т. визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

До відома: санкція ч. 3 ст. 436-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої;

– ч. 1 ст. 111-1 КК України – тягне за собою покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком від 10 до 15 років.

Не погодившись із судовим рішенням, обвинувачена та її захисник у поданих апеляційних скаргах просили цей вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діянні Ольги Т. складу кримінальних правопорушення. При цьому захисник уважав неправильною класифікацію дій його підзахисної за ч. 1 ст. 111-1 КК України, оскільки вона не була автором відеороликів чи дописів, а лише поширювала їх у всесвітньо відомій соціальній мережі “Facebook” для обговорення, при цьому злого умислу не мала. Згадані відеоматеріали і надалі перебували в інтернетпросторі, не були видалення чи заблоковані, тому не несли загрози. Водночас вказав, що за ст. 34 Конституції України кожна людина має право на свою думку, тож його підзахисна і висловлювала свої думку стосовно ситуації в Україні.

В свою чергу Ольга Т. просила виправдати її у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину. У разі недостатності підстав для скасування вироку просила призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення й обрав вид і розмір покарання, яке відповідало тяжкості вчинених діянь.

Винуватість Ольги Т. доведена показами свідків, протоколами слідчих процесуальних дій, висновками проведених у справі експертиз, іншими матеріалами справи. Так, факт реєстрації Ольги Т. у соціальній мережі “Facebook” підтвердив її чоловік, який вказав, що не вмів користуватись інтернетом, однак знав, що дружина зареєструвалась у соцмережі “Facebook” під його іменем.

Інший свідок, Тарас П. розповів, що у лютому-березні 2024 року до нього, як до депутата Почаївської міської ради, через провокативні дописи користувача соцмереж “Facebook” під ніком “Олег Мандзій” неодноразово зверталися місцеві мешканці і просили встановити особу дописувача, який поширював російську пропаганду та принижував Збройні сили України. На коментарі і зауваження “Олег Мандзій” реагував агресивно.

Також у судовому засіданні було досліджено висновок судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи відеозаписів, поширених “Олегом Мандзієм”, та допитано експерт, який роз’яснив, що поширені Ольгою Т. відеоролики містили ознаки гібридної пропаганди ведення агресивної війни в Україні.

Щодо доводів сторони захисту, що Ольга Т. не була автором будь-яких провокаційних дописів, колегія суддів визнала їх непереконливими та наголосила, що обвинувачена, будучи дорослою людиною, мала відповідний життєвий досвід і не могла не усвідомлювати результати подій, що відбувалися в Україні після повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та українського народу. Засоби масової інформації, соціальні мережі та мобільні месенджери були переповнені інформацією, у тому числі й ілюстраційного характеру про численні злочини країни-терориста, тотальне насильство, масові вбивства та руйнування, які засуджував і засуджує увесь цивілізований світ.

Не зважаючи на це, Ольга Т. усупереч елементарним нормам моралі, не проявила жодних сентиментів чи емпатії або банального співчуття через масову загибель як військовослужбовців, які стали на захист своєї Батьківщини, так і мирного населення, а тривалий час продовжувала розповсюджувати публікації, які всіляко виправдовував збройну агресію росії з метою знищити Україну як державу, та прославляла осіб, які це здійснювали.

Таким чином, обвинувачена вчинила низку послідовних дій для отримання доступу до відповідної мережі, пошуку публікацій саме проросійського характеру і поширення такої інформації з використанням ЗМІ.

Стосовно юридичної оцінки кваліфікації дій обвинуваченої,то, проаналізувавши матеріали провадження, колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції про наявність в діях Ольги Т. ознак кримінальних правопорушень, передбачених як ч. 3 ст. 436-2, так і ч. 1 ст. 111-1 КК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги обвинуваченої Ольги Т. та її захисника залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 27 лютого 2024 року – без змін.