Мало яке місце у Всесвіті має більш містичну привабливість, ніж ця руда кам’яниста планета за півсотні мільйонів кілометрів від нас. Про те, що на ній відбувається, міркували ще стародавні цивілізації, висуваючи гіпотези, пов’язані з вогнем або кров’ю, – пише BBC Україна.

Та якщо залишити легенди осторонь, ви побачите краєвиди за межами найсміливішої уяви: крижані долини, безплідні плоскогір’я, пустелі, кратери доісторичних вулканів, дюни розміром з Люксембург. Все це вкрито найдрібнішим і всюдисущим рудим пилом.

Тут ніколи не йде дощ – це просто неможливо, бо вся вода миттєво випаровується. Ви дізнаєтеся, що парниковий ефект, – це, можливо, не так і погано, а шанси натрапити тут на свого боса дорівнюють нулю.

Сонце на Марсі сідає в мерехтливу блакить неба, а Земля виглядає крихітною мармуровою точкою серед зірок.

Як дістатися

Те, що сторіччями було недосяжною мрією, сьогодні, нарешті, стає можливим. Якщо все піде за планом, ще до 2022 року Ілон Маск і його компанія Space X відправлять на Марс першу партію туристів.

Утім, якщо ви не відклали десяток мільярдів доларів на космічний квиток, є альтернатива – досліджувати Червону планету за допомогою віртуальної реальності. Таку можливість зараз активно розробляє НАСА, а все, що для цього потрібно – це робот і гарнітура віртуальної реальності.

Що подивитися

Перше, що варто подивитися на Марсі, – це Гора Олімп. Цей згаслий вулкан є найвищою гірською спорудою у всій Сонячній системі. Його висота – майже 22 кілометри, що втричі більше за Еверест.

Як і у земних вулканів, його вершина вкрита тонкими хмарами, хоча вони складаються не з води, а з пилу. Чи є цей вулкан і досі активним – до кінця невідомо, але вважається, що колись він був настільки потужним, що вивергав гігантські лавові бомби у космос.

На південний захід від Олімпу лежать Долини Марине – велетенська система каньйонів, що, ніби глибокий шрам, пролягає вздовж марсіанського екватора.

Її довжина – близько 4 тисяч кілометрів, приблизно як ширина Сполучених Штатів зі сходу на захід. У деяких місцях глибина каньйону сягає 7 кілометрів – це майже в чотири рази глибше за Великий Каньйон у США.

Як виникли долини – невідомо. Вони складаються з барвистих відкладень, які, вочевидь, утворилися на дні прадавнього озера чи льодовика або від нашарувань вулканічного попелу.

Можливо, як і американський Великий Каньйон, гігантська розколина виникла, коли дрейф континентів відірвав дві тектонічні плити одну від одної. Обидва боки долини складаються разом, як шматочки пазлу.

Якщо з каньйону спостерігати за заходом Сонця, воно виглядатиме блакитним, а не червоним. Це явище пояснюється тим, що атмосфера на Марсі дуже тонка – лише 1% земної.

Неймовірним блакитним кольором нашого неба ми зобов’язані молекулам повітря, в яких переломлюються проміні сонця. Цього майже не відбувається на Марсі, де протягом дня небо зберігає жовтувато-брунатний колір. Та коли сонце заходить за обрій, сонячні проміні мають долати більшу відстань крізь атмосферу і марсіанське небо набуває дивовижного блакитного відтінку.

Червона планета має ще одну кольорову таємницю. У багатьох місцях, під товстим шаром рудого пилу, ховаються скелі синього-зеленого кольору, якого їм надають мінерали, зокрема залізо. Якщо порив вітру раптом здуває пил із кам’янистої поверхні, очам відкривається приголомшливий калейдоскоп усіх відтінків синього – від аквамарину піщаних дюн до кобальтово-блакитних кратерів.

Клімат

Сказати, що Марс краще відвідати влітку – це не сказати нічого.

«Середня температура на поверхні планети – близько -56C, майже стільки, скільки в глибині Антарктики», – каже Девід Кетлінг, астробіолог із Університету штату Вашингтон.

Якщо ви розраховуєте на пляжний відпочинок, вирушайте прямцем до екватора. Температура там досягає приємних +35 в тіні. У розрідженій марсіанській атмосфері будь-який шторм відчуватиметься не сильнішим за легкий вітерець.

І хоча ночі на Марсі зазвичай вологі й туманні, вдень повітря – дуже сухе. «В екваторіальній області на мільйон молекул повітря випадає близько десяти молекул води. На Землі їх – тисячі», – пояснює Васавада.

А оскільки Червона планета розташована в півтора рази далі від Сонця, ніж Земля, брати з собою темні окуляри не треба. Вдень сонячне світло виглядає так, ніби ви вже їх вдягнули.

На жаль, посидіти навколо багаття на Марсі вам не доведеться. Навіть якщо вдасться знайти, чим його розпалити (а без жодної рослини це непросто), атмосфера, яка на 96% складається з вуглекислого газу, буде першокласним вогнегасником.

І головне – не засніть під зірками. Слабка марсіанська атмосфера не зберігає тепло, як на нашій планеті, і вночі, навіть на екваторі, температура повітря може опуститися до -73C.

Чим зайнятися

Прохолодна погода (-125C) на марсіанських полюсах забезпечує чудові зимові краєвиди. Обидва полюси, вкриті крижаними капелюхами зі змерзлої води, півроку лежать у повній темряві. Сніг із замороженого вуглекислого газу – дивовижно пухнастий і м’який. А на південному полюсі сніжне покриття сягає кількох метрів.

Нагородою сміливцям, здатним витримати арктичний клімат, стане лижний курорт, умовам якого позаздрить кожен спортсмен-землянин.

Як пишуть у журналі Popular Mechanics, кожної зими близько чверті атмосфери Марсу замерзає і випадає на крижану поверхню планети у вигляді дрібних крупинок льоду. Зліпити з них сніговика навряд чи вдасться, а ось покататися на санчатах, лижах чи сноуборді вийде чудово.

Охочим дослідити місцеву дику природу краще триматися поблизу екватору. Якщо на Марсі все ж є життя, будь-які біологічні форми можуть перебувати лише в краплях води.

Пошуки води на Марсі десятиліттями не мали успіху. Аж раптом у 2011 році вчені побачили дивні темні смуги рідини, яка стікали з марсіанських схилів, каньйонів і кратерів. Вважається, що джерелом солоних марсіанських рік є підземні водоносні пласти. Наразі це єдине місце на планеті, де можна сподіватися знайти життя. Але для цього, безперечно, знадобиться мікроскоп, а не бінокль.

Вночі можна нарешті відпочити, скинувши тягар денних клопотів – у буквальному сенсі, оскільки людина з вагою 100 кілограмів на Марсі важитиме лише 38 – і помилуватися краєвидом.

«Дивитися з Марса на Землю – це, безумовно, неймовірний досвід. Наша планета з усіма її мешканцями виглядатиме крихітною цяткою світла в небі. Такою, якою ми бачимо Венеру на небосхилі Землі вранці та ввечері», – додає Девід Кетлінг.

Виймайте фотокамеру – такого знімку ви ще точно не робили!