Медійникам розбивали техніку, погрожували, тиснули морально і навіть травмували, викрадали та катували…
З тих, справді чорних щодо свободи слова в Україні, часів минуло шість років. У нашій державі змінилися два президенти, і обидва демократію та свободу слова ставили на чолі своїх виборчих програм. Україна чітко стала на шлях європейських цінностей і цивілізованого розвитку. Та чи стало від того простіше працювати журналістам? Статистика і сприйняття в суспільстві демонструють, що до ідеалу ще дуже далеко.

Вражаючий факт: у 2019 році в Європі сталися два вбивства медійників. Одне — в Північній Ірландії, де під час сутичок загинула редакторка місцевого новинного сайту Ліри МакКі. А друге — саме в Україні. У Черкасах вбили журналіста Вадима Комарова.

А загалом за минулий рік Національна спілка журналістів України зафіксувала 60 випадків фізичної агресії щодо вітчизняних медійників, при цьому в 9 випадках агресію проявляли депутати і чиновники, а у трьох – силовики.

«Антилідери, які, на жаль, уже третій рік поспіль зберігають свої позиції за кількістю нападів на журналістів, це Київ та Київська область, де цього року зафіксовано 17 інцидентів, і Одеська область – 11», – розповів у інтерв’ю «Радіо Свобода» голова НСЖУ Сергій Томіленко.

Причому кількість нападів на журналістів постійно зростає — у 2018 р. зафіксували 52 таких інциденти, у 2017-ому  — 44, а у 2016-ому — 38.

Інша організація медійників, «Інститут масової інформації», у свою чергу зафіксувала 19 випадків побиття журналістів і 90 випадків перешкоджання їхній діяльності від початку 2019 року.

Особливо обурює медійників бездіяльність правоохоронців у розслідуванні нападів на журналістів. Навіть щодо найрезонансніших із них поки що немає чітких результатів. Далекий від завершення і все більше схожий на фарс процес щодо вбивства журналіста Павла Шеремета, відсутній будь-який поступ і щодо загибелі Вадима Комарова. А що вже казати про менш значимі випадки — там процеси взагалі поставлені на перманентну паузу.

Загальну картину тиску на свободу слова доповнюють і переслідування активістів та волонтерів. Досі не покарані винні у смерті активістки Катерини Гандзюк. Головним фігурантам цієї справи дали можливість втекти з країни, а тепер докладають титанічних зусиль щодо їх повернення і притягнення до відповідальності.

Обурення і протест у журналістських та громадських колах викликають надумані звинувачення відомого активіста, голови «Центру протидії корупції» Віталія Шабуніна. Очевидно, що таким чином влада прагне натиснути на антикорупційного діяча, отож, журналістські організації оприлюднили відповідне звернення щодо цих подій. У заяві, зокрема, вказали на той факт, що звинувачуючи Шабуніна, слідчі органи досі не довели до суду жодної кримінальної справи про напади на журналістів у 2017 році.

“Жоден з нападників не поніс справедливого покарання”, — констатували автори заяви.

Вони також нагадали про м’який вирок раніше судимому Юрію Крисіну, причетному до вбивства журналіста В’ячеслава Веремія, який виконував редакційне завдання на Євромайдані. Прокуратура кваліфікувала його дії як “хуліганство”.

“Вважаємо, що такі факти свідчать про небажання влади розслідувати справи про перешкоджання професійній діяльності журналістів і, в той же час, про використання статей Кримінального кодексу як засобів переслідування неугодних”, — йдеться в заяві.

Ситуація з Шабуніним зайвий раз наголошує на важкій ситуації в Україні щодо свободи слова. Доводить це і торішній рейтинг свободи преси міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів», у якому наша держава опустилася на 102-гу позицію.

Правозахисники вважають, що найбільшими викликами для свободи слова в Україні залишаються такі проблемні явища, як стеження чи перешкоджання в роботі журналістів-розслідувачів із застосуванням насильства.

Крім того, “Репортери без кордонів” наголосили, що негативно на ситуацію зі свободою слова в країні впливає і війна на Донбасі. Ще одним явищем, що не полегшує роботу ЗМІ в Україні, є факт дедалі частішої відмови у в’їзді для закордонних журналістів, йдеться у звіті.

Усередині країни також чітко усвідомлюють непрості явища, які відбуваються нині в нашій державі. Відповідно до результатів опитування КМІС, третина (33,9%) громадян вважають, що в Україні відбувається наступ на свободу слова. При цьому, за даними соціологів, 35,4% громадян вважають, що “в Україні занадто багато прокремлівських пропагандистських ЗМІ, а держава й суспільство на це слабко реагують.

Як бачимо, за оцінкою як вітчизняних, так і зарубіжних експертів, рейтинг свободи слова в Україні нині далекий від ідеальних показників. Причому ситуація поступово погіршується, проте, схоже, що владні кола цей регрес мало хвилює.

Олег Козій