— Ви стали депутатом у 32 роки і наймолодшим депутатом-жінкою у Тернопільській міській раді. Це були ваші перші п’ять років депутатської діяльності. Що можете сказати про цей час?
— Це були п’ять років навчання і продуктивної роботи. За цей час люди отримують вищу освіту, а я отримала колосальний досвід і пройшла експрес-курс, як бути депутатом. Оскільки це був свідомий та добровільний вибір, доводилось швидко переходити від теорії до практики. Мешканці округу стали моїми вчителями і, сподіваюсь, я успішно склала іспит з ефективного депутатства.
— Чим ви займалися до політичної діяльності і чим займаєтеся нині паралельно з нею?
— Я вважаю, що тут не варто розділяти життя на «до» і «після». Депутатство — це не повна зайнятість, вона не оплачується. Це додаткове навантаження, на яке я свідомо йшла. За плечима також багаторічний досвід роботи у банківській сфері і чималий стаж у юридичному напрямі. Наразі я є підприємцем, навчаю людей роботі з нерухомістю, маркетинговим інструментам. Весь час активно займалася громадською, правозахисною діяльністю. Наприклад, ще понад п’ять років тому заснувала Клуб правової підтримки, який надає безкоштовні юридичні консультації. Не можу дозволити собі бути осторонь, бо багато хто вміє говорити гучні гасла, які інколи є порожніми. Для мене важливіші конкретні справи.

— Дуже цікаво, як з такою активною діяльністю ви вирішили займатися політикою. Як поєднуєте це з бізнесом, сім’єю?
— Я не займаюсь політикою і я точно не політик, який турбується про свою кар’єру. На жаль, поняття «депутатство» у нас викривлене. Депутат – це як місток між владою та громадою. Я — представник громади, і через мене люди можуть донести до високих кабінетів те, що їх турбує. Ми живемо в невеликому місті, у нас немає часу гратися в політику, першочергово – питання благоустрою, розвитку економіки міста.
Чому я обрала цей шлях? Тому що хто, як не ми! Я в тому віці, коли маю бажання працювати, ділитися знаннями, можливостями, і хочу, щоб моя родина та діти бажали жити в цьому місті. Для мене це принципово — робити кращим простір, де я живу і хочу жити. А ще зізнаюся: не можу всидіти на місці, люблю працювати!
Взагалі дуже просто поєднувати, коли є бажання працювати. Потрібно розставляти пріоритети і вміти розраховувати час. Мені допомагає моя команда. А домашня «команда» — це сім’я, батьки, які допомагають з дітьми та побутом.
— З якими труднощами зіткнулись у роботі? Чи вдалося виконати те, що планували?
— Якщо об’єктивно, то більшою мірою так. Звернень від людей було справді багато, і вдалося виконати близько 70%. Це непоганий результат, але є до чого прагнути.
Досягти такого результату вдалося завдяки тому, що працювала приймальня, активно проводила особисті зустрічі. Найбільше радію з того, що завдяки організованою мною юридичною підтримкою для мешканців округу вдалося зламати той бар’єр з проблемами людей. Чимало було питань, які люди відносили до питань «не до депутата», — вони стосувалися пенсій, виплат для учасників АТО тощо. Мої юристи працювали чітко і професійно в цьому напрямку, що допомогло мені виконати великий пласт роботи на окрузі.
— А як щодо виборців? Чи вдалося вам зрозуміти потреби людей?
— Не люблю слово «виборці». Виборці — то тільки в день виборів, а вже далі ми стаємо однією командою, яка працює разом. Люди звертаються, проявляють ініціативу, я підтримую і допомагаю, використовуючи депутатські повноваження.
Повторюсь, що зрозуміти потреби допомогла чітка робота. Загалом людей найбільше турбують питання благоустрою, а також багато звернень було щодо надання матеріальної допомоги.
Траплялися й смішні випадки. Наприклад, звернулись люди з проханням поставити лавочку у дворі. За кілька днів виконали. Потім приходять інші мешканці будинку з проханням прибрати лавочку, бо на тому місці шумно вночі. Прибрали. Знаєте, як кажуть, усім хорошим не будеш. Але важливо діяти, а не сидіти, склавши руки.

— Як обираєте, на які зі звернень реагувати в першу чергу?
— Взагалі немає таких питань, які відкладаємо на «потім». Але варто розуміти, що часто роботу гальмує взаємодія з різними інстанціями, де є певні процедури. Навіть щоб поставити обмежувачі в дворових проїздах, треба пройти етапи обговорення, погодження, фінансування. Це все час та процес, до яких залучено купу людей, тому хочеться, щоб люди ставилися до цього з розумінням.
— Яким ви бачите Тернопіль, і над чим, на вашу думку, варто працювати?
— Як кажуть, усі міста гарні, але файне — одне. І це Тернопіль. Я вважаю, що за останніх п’ять років місто змінилося на краще. І, перш за все, хочу подякувати за це людям. Жоден міський голова чи депутат не в силах змінити все місто. А разом з громадою ми можемо все — зберігати чистоту, красу, розвивати місто культурно та економічно!
— У той час, як більшість рекламують себе тільки перед виборами, а потім зникають з поля зору, ваші борди висіли весь час. Багато хто скаже, що ці гроші можна витратити на добрі справи. Навіщо ви це робили?
— Це важливе питання. Так, багато людей кажуть, що краще використати ці гроші на інше. У мене є можливість бути представленою на таких рекламних носіях безкоштовно. І, згідно зі статистикою, ці борди працюють на громаду, а не для того, щоб просто показати мене.
У нас є округ, але працюємо ми для усіх людей. Якщо ви помітили, з початком карантину на бордах була інформація, що люди можуть замовити продуктовий набір — ті, хто його потребує. Такі дзвінки надходили з різних місць.
Окрім того, номер для зв’язку на бордах може потрапити на очі в найбільш влучний момент, і люди зателефонують до нас із важливим питанням.
На деяких бордах ми розмістили мій звіт як депутата. Для чого? Щоб люди, дивлячись на перелік вирішених проблем, розуміли, з чим вони можуть звертатися до депутатів. Адже є багато питань, які громада вважає питаннями «не до депутата». Знаю це з власного досвіду. Таким чином ми показуємо не тільки власну роботу, а й спонукаємо до роботи інших депутатів, моїх колег.
— Цього року зі зміною виборчих правил округ збільшується. Як ви вважаєте, зможете допомогти стільком людям?
— Так, округ стає більшим в рази — до 35 тисяч людей. Але початок є! Завдяки останнім п’яти рокам у мене є розуміння, як спілкуватися, збирати інформацію, як її доносити. І це вже не той момент, коли потрібні нові обличчя. Потрібні працюючі голови та якісні рішення!
З Божою допомогою усе вдасться! Вірю, що зможу зробити ще багато добрих справ.
— Чи підтримуєте ви політику міського голови Сергія Надала, зокрема, його позицію щодо «червоної зони»?
— Я підтримую таку позицію, щоб не було «червоної зони». Люди вже на межі. Ми маємо жити повним життям, але брати на себе відповідальність. У мене був досвід, коли я свідомо три тижні була на самоізоляції після спілкування з хворим. Коли кожен бере на себе відповідальність, то немає необхідності введення «червоної зони».
— Депутат — це не спонсор, а посередник між громадою та владою. Ви згідні з цим?
— Абсолютно. Хоча багато хто не хоче це сприймати. Ми не в Києві, де звикли грати в політичні ігри. Але у нас ще живе уявлення про безкоштовну гречку, подарунки перед виборами. Та коли немає прагнень йти до влади задля лобіювання власних інтересів, то все, що ти можеш запропонувати людям, – це реальна робота і здорова підтримка. І я думаю, що наші люди вже розуміють, що це набагато ефективніше! Саме так ми змінюємо на краще і місто, і життя в ньому.