Сьогодні вона розповідає читачам «НОВОЇ…» про своє розуміння «хімії» стосунків між чоловіком і жінкою, про те, що вважає головним, а що — недопустимим. Наталя – кандидат медичних наук, має дві вищі освіти – лікаря-офтальмолога та менеджера зовнішньоекономічної діяльності. Член Національної спілки письменників та НС журналістів України, автор 10 поетичних збірок, двох романів, автор і багаторічна виконавиця гімну ТДМУ, лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів у номінаціях поезія, живопис, вокал і художнє читання. Вільно володіє англійською. Вдома для душі наспівує арії і пісні багатьма мовами світу. Грає на фортепіано. Нині – у декретній відпустці. Виховує трирічного синочка Володимира. У стосунках з людьми довіряє лише інтуїції.

— Після піку закоханості найголовніше – потім не наламати дров, —  каже Наталя, — за серпанком закоханості розгледіти реальні риси, які диктують вчинки людини. Із розповідей знайомих знаю точно: неприпустимо, коли чоловік піднімає руку на жінку, тому однозначно вважаю, що такі стосунки не мають перспективи для розвитку.

Про те, на якому рівні стосунки чоловіка і жінки, говорять дрібниці. Наталя каже, що навіть сторонні люди вгадують, якою є сердечна атмосфера тієї чи іншої пари.

— Буквально про все розкажуть дрібниці, – продовжує вона. – Легкі, мало для кого помітні дотики, обійми, прямий погляд у вічі і те, як обоє дивляться одне на одного… Сильний чоловік не соромиться проявити ніжність. Жінки теж бувають різні, та мені здається, що часто їхня жорстка поведінка – це наслідок боротьби за місце під сонцем у своїй же сім’ї. Багато що можуть розповісти і стосунки у сім’ї батьків. І ще: дорослу людину практично неможливо змінити, якщо її виховували в жорсткості. Потрібно, щоб було спільне бажання пари. Прикладом для мене завжди були мої дідусь і бабуся Лукащуки, в сім’ї яких я росла і виховувалася. Як вони одне одному допомагали, довіряли і були найнадійнішою опорою одне для одного.

За кілька років сімейного життя Наталя Волотовська зрозуміла, що для щастя удвох потрібно небагато, але й немало.

— Щаслива сім’я — це коли чоловікові цікава «балаканина» коханої навіть після шлюбу, – сміється вона. – Адже до шлюбу він був у захваті від цього. Це коли вони сприймають слабкі і сильні сторони одне одного і мають хоч кілька спільних цілей у житті. Це і те, коли ти спокійно кажеш «ні» – будь-кому і тебе не мучать докори сумління. Тоді це і щастя, і свобода. Є таке поняття  — візуалізація. Досить корисне. Здавалось би, який зв’язок між зоровими образами, які ви вимальовуєте у мріях до найменших деталей? Мої реалії відрізняється від мрій, але я чітко уявляю, як поводити себе навіть у тих ситуаціях, коли не все відбувається так, як мріяла. Але не завжди усе так просто. Для стороннього ока, зазвичай, справжність пари – прихована. Як кажуть, чужа сім’я – темний ліс.

— Навіть ті сім’ї, які зовні виглядають ідеально, — не такі щасливі, якими видаються, – продовжує Наталя. – Часом жінці доводиться терпіти багато неприємностей, пов’язаних з чоловіком, закривати очі на його неврівноважений характер, шкідливі звички, жорстокість чи нехтування для того, щоб на Пасху вийшло красиве фото, яке потім збере тисячу лайків…

З досвіду та розповідей друзів знаю: через сімейні кризи проходять всі, на різних етапах — через рік, через три чи п’ять років. Люди нині легко розривають стосунки, і не тільки тому, що не бачать перспектив, а тому, що не мають сили чи бажання працювати над своїм щастям. Цеглина на цеглину, в дощ і сувору віхолу. Але тільки так вибудовується теплий і надійний дім. Мені завжди було цікаво, як індійці чи мешканці інших східних країн щасливо живуть із тими, кого обрали їх батьки? А принци і королі, які жертвують собою заради іміджу країни?

Тепер — про чоловіків. Наталя – лікар, а тому на розуміння і чоловіків, і жінок вплинула професія.

— Чоловіки досить легко впадають у стан закоханості, бо це біохімічний процес за умови, що зір та інші органи чуття вишукали ідеальний образ, – продовжує. – По-моєму, так само, як і жінки. Але, закохавши в себе людину, яка вам насправді зовсім не підходить або просто не потрібна, — так, заради спортивного інтересу, – подумайте, яке це фарисейство. Скільки страждань і болю це може завдати їй. У кожного чоловіка – свій «шлунок» і особливі «травні ферменти». У когось – це гаманець, в іншого – фізичний потяг, але погоджуюся, якщо дівчина не вміє і не хоче готувати, то це трошки неприродно. Чоловіки насправді люблять, щоб їх слухали і прислухалися, бо це закладено в них генетично – командувати, боротися, відстоювати. І коли жінка в сім’ї починає метушитися, дратуватися і брати всі віжки правління на себе, то, жартівливо кажучи, залози, які продукують чоловічі гормони у глави сім’ї, атрофуються за «непотрібністю».

Розповідаючи про сімейне щастя,  важко бути оригінальною, вважає Наталя.

—  Це – щасливі діти, які бачать, що їхні батьки теж щасливі, — продовжує вона. – Я була дуже щасливою дитиною – у мене в школі навіть був мій синонім – «лагідна». Тому, що такою мене виховали — даючи свободу вибору, не силуючи до «відмінних оцінок» і показуючи, що у сім’ї можна і треба довіряти один одному. Саме тому я із задоволенням навчалася і закінчила школу із золотою медаллю, а паралельно і художню, і студію по класу фортепіано, успішно брала участь в численних конкурсах та олімпіадах, а коли прийшла потреба відстоювати власні  переконання – просто почала це робити. Це — як звичайний рефлекс, коли людину кидають у воду, вона починає пливти, навіть якщо ніколи цього в житті не робила.

Один вчинок мене дуже зворушив. Якось мене несподівано зустріли з потяга о четвертій ранку. Як людина про це дізналася – і досі таємниця. Загалом – це життєві приємні дрібнички. А душевна гармонія у родині — це мінімалізація дитячих плачів, взаємодопомога. На мою думку, коли мама постійно окрикує на дитину – не факт, що вона така зла. Можливо, в неї постійні непорозуміння з чоловіком або просто немає сили волі відсторонитися від цих та інших негараздів. Легко бути щасливою, коли для своєї кровинки ти можеш дозволити все – найкраще навчання, одяг і їжу. А от як бути, коли заробітної плати ледь вистачає на комунальні послуги? Чи ж можна радити не народжувати дітей? Дитина ні в чому не винна і не повинна страждати від невдач дорослих. Тому найпростіший спосіб – це «переключати» увагу дитини, вчитися з нею домовлятися. Дуже багато залежить від жінки. Але базу закладає чоловік, базу впевненості у завтрашньому дні і довірі.

Люди лукавлять, коли кажуть, що треба займатись чимось одним у житті,  вважає Наталя. Багато занять відкрили їй світ в особливому ракурсі. Часто міркує про внутрішню свободу людини всередині сім’ї. Коли це можливо і чи можливо взагалі.

— Мені ніколи не буває сумно, коли я тривалий час без контакту із зовнішнім світом, – розповідає. – Завжди є чим себе зайняти – у творчості чи з книжкою в руках. Та, звичайно, істинна самотність – це коли людина живе в сім’ї і не має з ким розділити ані радість, ані сум… Коли фізичне і духовне зростання відбувається без паралельних процесів з боку партнера.

Свобода — це, звичайно, і матеріальний аспект, але не про нього зараз. Це можлива і невід’ємна частина щасливої сім’ї. Коли партнер чи дитина знає: що би не було зроблено – це не буде оцінено як зрада чи як підрив сімейного добробуту. Наприклад, не встигла поприбирати чи їсти зварити. По-моєму, в дорослому світі це взагалі другорядні речі. Тобто, чистота і їжа мають бути апріорі, але трапляється різне. Головне, щоб дитина була добре нагодована і заохочена до процесу прибирання, а батькам побути півдня на «воді та сухариках» часом навіть корисно.