Головне джерело фітотерапії — сила лікарських рослин, а головна її мета — навчити людей користуватися цією силою, правильно застосовувати природні багатства, якими щедро обдарував нашу зелену планету Господь. Саме це і є покликанням лікаря-фітотерапевта, народної цілительки цілительки, засновницi мережі здравниць «Зелена планета Земної» Наталі Петрівни Земної.
Абрикоси корисні гіпертонікам
— У нас цього року дуже добре вродив абрикос. Цікаво: для кого найкорисніші ці смачні й духмяні ягоди?
Світлана Колесник, м. Тернопіль
— Абрикоси, насамперед, треба вживати виснаженим людям, які відчувають фізичну втому або перенесли важкі захворювання. Ці плоди дають сили та енергії. Оскільки в абрикосах міститься велика кількість заліза (близько 40 мг на 100 г свіжих плодів), вони корисні при недокрів’ї, хворій серцево-судинній системі. До речі, у 100 г абрикосів заліза стільки, скільки у 250 г телячої печінки.
Про абрикоси не варто забувати і гіпертонікам. Адже у плодах міститься велика кількість калію, необхідного для нормальної роботи серця. Тож коли хворим на гіпертонію рекомендують застосовувати сечогінні ліки, то з організму виводиться багато мінеральних речовин, у тому числі калію, а абрикоси та курага (сушені плоди), навпаки, збагачують ним організм.
Якщо ваш кишківник «лінивий» і не виконує достатньо травну функцію, додавайте абрикоси до щоденного раціону. Свіжі плоди лікують шлунок і сприяють кращому перетравленню їжі. Вони — також послаблюючий природний засіб, який, до того ж, налагоджує перистальтику кишківника, сприяє його очищенню.
Свіжі плоди сприяють зниженню температури тіла при застуді. І якщо ви недолікували її, продовжуєте кашляти (не викашлюєте все мокротиння з бронхів), то абрикоси вам просто необхідні. Вони розріджують мокротиння, що легко видаляється.
Однак майте на увазі: абрикоси не можна їсти натще, а також після споживання «важкої» їжі, зокрема, м’яса, яєць. Після вживання абрикосів не пийте сирої води, бо можуть виникнути проноси. Від свіжих плодів варто утриматись людям, хворим на виразку шлунка, 12-палої кишки, гіперацидний гастрит, цукровий діабет (у свіжих плодах, а також у куразі міститься багато цукрів). Якщо ж не втримаєтеся і поласуєте абрикосами в надмірній кількості, то у травних органах може виникнути біль. Позбутися його допоможе водичка з кропу. Готуйте її так: одну столову ложку подрібненої зелені кропу залийте 1 склянкою окропу, настійте і випийте. Можете скористатися і настоєм його насіння: 1 чайну ложку насіння кропу — на 1 склянку окропу.
Зілля, яке неправильно заготували, не лікує!
— Часто купую сушені трави на ринках. Скажіть, будь ласка, як визначити їх якість і зрозуміти, чи вони придатні для лікування?
Богдана Яремчук, м. Тернопіль
— Липнева пора найбагатша травами й кожен намагається запастися необхідними рослинами на зиму. Але для того, щоб ліки з рослин були ефективними, дуже важливо правильно висушити зілля. Щоб визначити, чи якісна сировина, належить знати таке.
Якщо лікарські трави зберігалися правильно, то вони повинні мати свій природний первинний (отриманий одразу після сушіння) колір, запах і структуру; листя і трави — зелений колір, а квіти, плоди, корені повинні зберігати свій природний вигляд, притаманний висушеній сировині.
Колір визначають при денному освітленні, запах — розтираючи рослину. Якісна сировина не має запаху прілості, плісняви та інших невластивих їй запахів.
Плоди чорниці, малини й інших ягід не злипаються в грудки, а під час розтирання не забруднюють долонь. Квітки, листя, трави не розсипаються в пилюку при розтиранні. Це буває, зазвичай, якщо рослини пересушені й зберігалися в дуже сухому місці. Неприпустимі в лікарській сировині найменші залишки комах та інші сторонні домішки.
До того ж кожна з рослин має свій термін зберігання, а про це знає далеко не кожна бабуся, яка на базарі їх продає. Найменший термін зберігання — один рік — мають глід, фіалка триколірна, коров’як, нагідки лікарські, волошки сині, материнка звичайна, шипшина, адоніс весняний (горицвіт).
Два роки зберігають лікувальні властивості й висушені рослини: бруньки сосни, золототисячник, кропива дводомна, липа, полин гіркий, чебрець, буркун, спориш, череда, насіння гарбуза, бруньки берези.
Три роки — допустимі терміни зберігання аїру, алтеї дикорослої, чистотілу, безсмертника, квіток бузини чорної, звіробою, мати-й-мачухи, подорожника великого, кропиви собачої, сухоцвіту багрового, пижми, кукурудзяних приймочок (чубчиків), ягід бузини чорної, кореневищ щавлю кінського.
П’ять років зберігаються кора крушини ламкої, корені кульбаби, квітки деревію, трава хвоща польового, кора дуба.
Тож іще раз варто поміркувати, чи слід купувати лікарські рослини на прилавках базарів, де продавець навряд чи знає термін зберігання сушеної сировини. А ця умова дуже важлива: ліки ніколи не будуть ліками, якщо траву зібрали, висушили й приготували неправильно.
Підготувала Олена Водарська
Шановні читачі «НОВОЇ Тернопільської газети». Якщо у вас є запитання до народної цілительки та досвідченого фітотерапевта Наталі Земної — надсилайте їх на адресу редакції: м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 1а або на електронну адресу novagazeta.ternopil@gmail.com. Відповіді на свої запитання ви знайдете на сторінках «НОВОЇ…».
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: Наталія Земна, поради від Наталії Земної
