Від кого залежать тарифи на воду?
Попри існуючий міф, тариф на воду встановлює не місцева влада, а Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Нові тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення комісія затвердила 4 лютого, відтак вартість водопостачання зросла у 45-ти містах України. Окрім обласних центрів, послуги водоканалів подорожчали в містах, де понад 100 тисяч споживачів.
Формально комісія — незалежний орган, реально ж уряд має вплив на формування тарифів, оскільки визначає економічну політику. На даний час попереднього голову комісії Дмитра Вовка за корупційні діяння у справі сумнозвісної формули “Роттердам +” розшукує поліція. То ж чи не стали сьогоднішні тарифні зміни частиною чергової загальнонаціональної корупційної схеми, покаже час…
Чому у містах України ціна на воду різна?
Ціна у кожному конкретному регіоні знову ж таки залежить від рішення НКРЕКП. Комісія бачить доцільність у відмінності цін, зважаючи на обставини в регіонах — доступ до води, ціни на електроенергію та інші чинники. Тернопіль отримує воду у мережі з підземних родовищ, що вимагає додаткових витрат. Натомість більшість міст України отримує воду з річок. Це також один з чинників, що впливає на кінцеву ціну.
Чому ціни зростають, а коштів бракує?
Половину бюджету місцеві водоканали витрачають на плату за електроенергію. Уряд підвищив для водоканалів ціну на електрику ще влітку минулого року. “Вільний ринок електроенергії” для комунальних підприємств запрацював з 1 липня 2019 року. Лише за десять днів роботи ринку вартість енергії зросла більш ніж на третину. При цьому місцеві водоканали не мали права підвищувати тариф для населення, тож усі витрати змушені були фінансувати з власного бюджету. Крім того, з 1 січня 2020 року зросла мінімальна заробітна плата, відтак зарплату працівників змушені були за законом підвищувати і водоканали. Таким чином для забезпечення “політичних балів” для уряду комунальні підприємства ставили в умови, коли вони змушені були працювати на межі банкрутства.
Який вихід?
Зрозуміло, що підприємство не може постійно працювати у збиток, оскільки потрібно оновлювати труби, насоси та інше обладнання. Для цього переважно залучають кошти міжнародних організацій, зокрема, Світового банку. У Тернополі такими стратегічними проєктами є будівництво станції знезалізнення води, реконструкція Верхньоівачівського водозабору, оптимізація й заміна мереж водопостачання і водовідведення. Крім того, водоканали повинні шукати ресурс на утримання кваліфікованих працівників. Сьогодні середній вік слюсарів перевищив 50 років. Через низькі зарплати люди не хочуть йти працювати на підприємство. Вихід потрібно шукати в оптимізації. Один із варіантів — дати більше автономії місцевому самоврядуванню. Алгоритм встановлення тарифу можна залишити за НКРЕКП, а місцевій владі дати змогу розподіляти тарифні надходження. Тоді більше коштів можна було б спрямувати на оновлення й модернізацію підприємств, оскільки місцева громада зацікавлена в їх оновленні. Модернізація, у свою чергу, дозволила б зменшити витрати на утримання підприємств і зробити їх більш економічно ефективними. За рахунок цього підвищиться зарплата працівників і поліпшиться якість води.
Тарас Беглій
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: вода, тарифи