«На могилі Діани я на колінах пообіцяла, що він на волі жити не буде», — рішуче заявила в суді мама вбитої дівчини із села Воля Микулинецької громади. І, вочевидь, обвинувачуваний до кінця днів таки буде за ґратами через страшний злочин. За вбивство 18-річної Діани Муринки Теребовлянський районний суд 5 квітня 2021-го виніс вирок її 36-річному односельчанину Володимиру Зозулі — довічне позбавлення волі. А 16 червня Тернопільський апеляційний суд ознайомився зі справою і залишив покарання в силі. Засуджений ще має право оскаржити вирок у касаційній інстанції. Трагедія сталася вночі 14 вересня 2019-го.

«Ти ще про це пожалкуєш…»
До Тернопільського апеляційного суду приїхали батьки Діани — Наталія і Дмитро Муринки, сестри вбитої Анастасія й Ірина та їхня бабуся. Володимир Зозуля брав участь у засіданні через відеозв’язок із Чортківського СІЗО.
Того вересневого вечора чоловік був на святкуванні на місцевому пивзаводі, Діана там виступала, а потім залишилася з друзями на танці. Володимир, який тривалий час упадав за нею, тоді кілька разів намагався поговорити з дівчиною, але вона відмовлялася. «Ти ще пожалкуєш…» — кинув спересердя. Пішов додому, взяв ножа і опівночі підчатував Діану. Дівчина поверталася з чотирма друзями. Вбивство сталося на їхніх очах. Спершу вдарив Діану кулаком в обличчя, а потім завдавав удари ножем у різні частини тіла. Перепало й одному із хлопців, який кинувся захищати подругу.

Адвокатка обвинувачуваного Оксана Чегодар в апеляційній скарзі просила змінити кваліфікацію дій її підзахисного та пом’якшити покарання. «Володимир визнає свою вину та розкаявся в злочині. Він зазначає, що не мав умислу вчиняти вбивство з особливою жорстокістю, — повідомила захисниця. — На той момент обвинувачуваний перебував у сильному емоційному збудженні через ревнощі до потерпілої. Довічне позбавлення волі є занадто суворим, адже раніше його не притягали до кримінальної відповідальності, він має позитивну характеристику, на його утриманні — батьки пенсійного віку і малолітня дитина. Суд не має аргументів вважати, що Зозуля є схильним до подальшого скоєння важких злочинів. Так, він вчинив непоправне — позбавив життя людину, тож буде за це відповідати, але має отримати шанс переосмислити свої дії і своє життя».
«Підтримую захисника, — зазначив Володимир. — Сильно шкодую і щиро каюся. Розумію біль і втрату батьків, щиросердечно прошу пробачення».
Прокурор заперечив аргументи сторони захисту, посилаючись на матеріали справи. Свідки повідомили в суді першої інстанції, що обвинувачуваний завдав певну кількість ударів ножем потерпілій, яка лежала на землі, далі на якийсь час відволікся на хлопця, а потім продовжив розправу над Діаною.

«За насмішки наді мною і Богом…»
«Вибач, життя моє. Отак любив до гробу. Це за насмішки наді мною і Богом. Хрестилася і клялася… Я так тебе сильно любив кожну секунду і кожен свій подих», «Вмерли, як казали, разом — в один день. Моя кохана навіки! Поховайте нас разом, ми так хотіли…» — такі повідомлення Володимир Зозуля надіслав на телефон Діані незадовго після скоєного. Можливо, хотів і собі щось заподіяти. Більше доби переховувався в лісі неподалік свого помешкання, але 16 вересня правоохоронці затримали його.
— Обвинувачуваний завдавав тілесні ушкодження Діані на очах її друзів. У своїх показах Зозуля зазначав, що не пам’ятає всіх обставин, проте це спростовує висновок судово-психіатричного експерта, в якому вказано, що дії нападника були послідовними, цілеспрямованими, без ознак звуження свідомості, — наголосив прокурор. — Він прекрасно усвідомлював, що зробив. За годину після вбивства написав Діані на Вайбер три повідомлення. Свідки неодноразово зазначали, що Зозуля й раніше проявляв агресію як до Діани, так і до інших осіб, погрожував їм. Колишня його дружина засвідчила, що він часто бив її і прикладав ніж до горла. Це свідчить про те, що він схильний до приниження жінок, до заподіяння їм тілесних ушкоджень, а отже, може й надалі вчиняти злочини. Вирок вважаю обґрунтованим.

Просили залишити вирок Теребовлянського районного суду й представники потерпілих, наголошуючи, що це був публічний жорстокий злочин.
— Засуджений усвідомлював, що завдає потерпілій особливих фізичних, психологічних та моральних страждань. Усі поранення були прижиттєвими з метою позбавити її життя. Діана відчувала біль, померла від масивної крововтрати. Завдавав їй ножових ударів на очах рідної неповнолітньої сестри та друзів, знаючи, що всі спостерігають за безжальною розправою. Заздалегідь приготував ніж, планував свої дії. Це була розправа. Діану не повернути, але завдяки суворому покаранню ми можемо запобігти вчиненню аналогічних злочинів іншими особами, — зазначив адвокат Павло Варода.
— До цієї справи прикута увага громадськості, тому важливо, щоб суд належно покарав вбивцю. Конституція наголошує, що життя і здоров’я кожної людини — найвища цінність. Як вирішить суд, так будуть оцінювати життя дівчини. Жорстоке вбивство здійснено публічно, це відкритий виклик суспільству, правоохоронним органам, — додав адвокат Ігор Янкович.

«Діана дивилася йому в очі, а він її різав…»
Емоційним був виступ матері Діани. У жінки трусились руки від хвилювань, але вона рішуче переконувала суд, що вбивця її доньки має все життя провести за ґратами. Плакали сестри вбитої, ледве трималися батько і бабуся.

— Апеляційна заява обвинувачуваного і його захисниці є повним абсурдом. Адвокатка каже, що він не мав умислу вбивати, але навіть підбирав вдома ніж — взяв більший. Підчатував мою доньку, оббігав кущами, чекав, поки відійдуть вбік хлопці. Тоді підбіг до дівчат. Коли хлопці кинулися на допомогу, пригрозив їм. Зловив Діану за шию і наказав дивитися йому в очі. Донька дивилася йому в очі, а він її різав… Каже, що був в емоційному стані. Я теж зараз в емоційному стані, нині пів України в такому стані через нелегке життя, то що — всім іти когось різати? Він повернувся до моєї дитини і далі різав. Каже, що хаотично завдавав удари, але ж жоден удар не був у ногу, більшість — в груди. Якщо задовольнити їхню апеляційну скаргу, то треба визнати, що вбивця правий, а суд і прокурор щось собі надумали. («Я вам всім докажу!» — перебив реплікою виступ Зозуля). Що він називає ревнощами? Він назвав нашу дитину своєю. Уявив себе царем і Богом. Ніхто не підтвердив про їхні стосунки. Всі говорили про переслідування. Його колишня дружина подала на розлучення через неодноразові катування і побиття. Я поховала свою дитину, хоча досі чекаю, коли вона прийде. А він відразу знав, що вбив, ще насмілився писати їй. Не можна випускати такого звіра на свободу. На могилі доньки я на колінах пообіцяла, що він на волі жити не буде… Не буде!

Останнє слово Володимир Зозуля виголошував три хвилини. Здавалося, без хвилювань та жодного розпачу перед неминучим покаранням:
— Звертаюся до батьків Діани, до її сестер. Прекрасно розумію, що завдав дуже великого горя цій сім’ї. Якби від мене щось залежало при моєму нинішньому розумі, то я б ніколи на таке не зважився. Я прожив 30 років, ніколи не мав справи з криміналом. Потерпілі говорили, що я зловживав алкоголем, що був наркоманом. Але це не так, адже я мав роботу, їздив на автівках по Україні та Європі, працював із документами. Щиро каюся. Мені самому погано від цього. Минає вже майже два роки, а я не можу спати… Я втратив близьку людину і зробив це своїми руками. Це подвійний біль. Але це не порівняти з тим, що переживають батько і матір Діани. Дуже сильно шкодую. Я би все на світі віддав, щоб цього не сталося, щоб усе повернути. Якщо зможете колись — простіть. Буду вам за це дуже вдячний. Це сталося спонтанно, я був у стані афекту, що призвело до стану психологічного зриву. Ніколи в житті я не міг подумати, що зі мною таке станеться, що вчиню таке з людиною, за яку віддав би своє життя.