Це просто не вкладається в голові: людина з колосальними знаннями та досвідом, яка успішно допомагала піднімати економіку в багатьох країнах світу, в себе на Батьківщині виявилася… наче зайвою, незатребуваною… Богдан Гаврилишин ділився своїми порадами з усіма президентами України, та ніхто до них не прислухався. Бо ж нащо здалися ті поради з розвитку бізнесу, зміцнення економіки України тим, кому ця Україна “до лампочки”? Зате грошима його, навпаки, не погребували. Коротко кажучи – цинічно обікрали…

50 мільйонів гривень Благодійного фонду відомого економіста-реформатора і нашого земляка, уродженця Бучаччини Богдана Гаврилишина, якого не стало наприкінці жовтня цього року, “згоріли” у банку “Хрещатик” ще на початку квітня цього року. Цю суму Богдан Гаврилишин планував витратити на справу свого життя — реалізацію просвітницької програми “Молодь змінить Україну”. Як відомо, його Фонд фінансував “Пласт”, різні молодіжні програми, управлінську підготовку. Економіст і благодійник зі світовим ім’ям, він міг спокійно спочивати на лаврах, нічим не переймаючись, проте вкладав кошти в Украну, навчаючи молодь, у якій вбачав майбутнє.

Відомо, що за кілька днів до того, як “Хрещатик” “луснув”, у ньому були проведені операції за “класичною” схемою Гонтарєвої: “дроблення” коштів юридичними особами з подальшим перерахуванням на поточні рахунки фізичних осіб, а за кілька днів до введення НБУ тимчасової адміністрації “Хрещатик” покинули комунальні підприємства столиці, які були його стратегічними клієнтами. Зокрема, незадовго до краху з банку “організовано” пішли “Київводоканал”, “Київпастранс”, “Київський метрополітен”…

Немає сумнівів, що керівництво держави, яке на різних збіговиськах радісно дякувало Гаврилишину за меценатство, добре знало про ситуацію з банком, але пріоритети нашої влади, як відомо, не на користь сподвижників і не на користь України. Політолог Павло Охотін зауважує, що нині Україна проходить точку неповернення, коли “робити добро стає нерентабельним, волонтерів тримають за “лохів”, а в моді стає грубе “кидалово” і “насильство”. “Якщо не буде рішень, зокрема, щодо Фонду Гаврилишина, це буде знаком для більшості меценатів та інвесторів. Вони будуть розуміти меседж: Україна — це “Поле чудес”, де “Буратіно” (на жаль, саме так українські чинуші сприймають благородних людей) не варто давати свої п’ять золотих…” — зауважує політолог.

Ймовірно, фінансові проблеми Фонду й прискорили смерть Богдана Гаврилишина, адже саме у цьому Фонді він акумулював кошти, які потом і кров’ю заробляв у різних країнах упродовж усього свого життя.  Його рідні перед похороном навіть закликали людей не приносити квіти, а краще пожертвувати кошти, які б витратили на них, на розвиток Фонду, бо сподіваються, що благородна справа Богдана Гаврилишина в Україні таки матиме продовження.

До речі, з цього приводу народний депутат Оксана Білозір нещодавно звернулася з депутатським запитом до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана. У ньому вона просить повернути гроші Благодійному фонду Богдана Гаврилишина із резервного фонду Державного бюджету, які були втрачені через банкрутство банку “Хрещатик”.

Втім, очевидно, що сподіватися на це марно, поки в нас при владі будуть бандюгани-оліхарги, які у своїй більшості не є українцями, яким байдуже і ненависне усе, що пов`язане з Україною. Для них головне – отримати зиск,  закріпити своє панування і не допустити до влади мудрих українців – таких, яким був Богдан Гаврилишин.