До Тернополя приєдналися Курівецька, Малашовецька, Чернихівська, Кобзарівська сільські громади. Інші сусідні до Тернополя сільські громади наразі вирішили йти своїм шляхом.

Після об’єднання з Тернополем села вже побачили переваги

Тернопіль як обласний центр офіційно запросив до об’єднання навколишні села. Кожна сільська громада самостійно вирішувала, чи приймати таке запрошення. Ті сільські громади, які добровільно погодились, стали частиною Тернопільської міської територіальної громади. Колишні мешканці сіл стали тернополянами з усіма правами і обов’язками. Зокрема, отримали право безкоштовно влаштувати своїх дітей у садочки міста, лікуватися у муніципальних закладах охорони здоров’я тощо.

Крім того, у селах, які ввійшли до Тернопільської МТГ, створено центри надання адміністративних послуг, де працюють місцеві мешканці. Проведено ремонтні роботи у будівлях шкіл та впорядковано шкільні території. Відремонтовано фельдшерсько-акушерські пункти, які не ремонтували понад 40 років. Облаштовано вуличне освітлення. Забезпечено новим устаткуванням будинки культури. Вперше за історію села у Чернихові відкрили дитячий садочок. Зроблено поточний ремонт доріг, окремі з яких не ремонтували з часу радянської влади. Між містом та селами в рамках МТГ організовано транспортне сполучення.

Загалом у бюджеті на 2020 рік закладено понад 6,5 млн. грн. на розвиток інфраструктури у селах, що приєдналися до Тернопільської МТГ.

Чи добре, що «в кожного Івана — свій план»?

Звичайно, кожна територіальна громада має право самостійно визначатися. Однак у сусідніх з Тернополем селах, які не виявили бажання об’єднатися з обласним центром, запитань більше, ніж відповідей. А все тому, що лідируючі позиції там займають старі депутати сільських рад, які засідають десятиліттями. Не бажаючи і далі позбутися депутатських крісел у новостворених громадах, вони підбурювали своїх односельців не об’єднуватись із обласним центром.

Треба розуміти: все залежить від економічного підгрунтя — можливостей забезпечити гідні умови для проживання людей, будівництва доріг, утримання дошкільних закладів, функціонування медзакладів, транспорту, закладів культури тощо. А економічна спроможність напряму залежить від кількості підприємств — платників податків у нових громадах. Малій громаді завжди буде складніше, ніж великій, пов’язаній з обласним центром, який має незрівнянно більший потенціал у всіх відношеннях.

Сьогодні, можливо, ще цього не видно. Але вже завтра це стане очевидним.

Роман Янків