Мешканці сіл Кобиловолоки і Млиниська Теребовлянської громади від початку війни активно допомагають нашим захисникам та внутрішньо переміщеним особам. З нагоди Дня Незалежності України провели благодійний захід, щоб учергове долучитися до важливої справи. Виручені на ярмарку кошти спрямують на потреби української армії. Від цих двох сіл у гарячих точках нині несуть службу 18 осіб. Односельчани безмежно вдячні своїм захисникам і дбають, щоб забезпечити їх найнеобхіднішим. Від лютого в Кобиловолоках і Млиниськах знайшли прихисток 150 переселенців. Місцеві мешканці з відкритим серцем прийняли їх у своїх оселях.

Якщо будемо згуртовані, то переможемо
— Триває кровопролитна війна, але ми живемо на відносно спокійній території, тому маємо відзначати день народження нашої держави, — каже староста сіл Володимир Кочкур. — А ще це гарна нагода зорганізуватися у благодійній справі задля допомоги нашим захисникам. Одна армія має бути на передовій, а друга — в тилу. Маємо матеріально допомагати нашим захисникам, молитися за них. Потрібно непохитно вірити в перемогу й діяти. Якщо будемо згуртованими, то будемо сильними, а якщо будемо сильними, то обов’язково переможемо.
Молитва за українських воїнів, патріотичні пісні, частування — свято було сповнене особливої атмосфери. Господині Кобиловолок і Млиниськ приготували на ярмарок смаколики. Учасники заходу охоче купували випічку, розуміючи, що кожна гривня буде спрямована на потреби наших захисників. Студентка ЗУНУ Ірина Лопушинська із Млиниськ сама зголосилася долучитися до ярмарку — напекла цілий стіл смаколиків.
— Отець Михайло Кільчицький із Кобиловолок та отець Василь Олійник із села Буданів відслужили молебень. Присутні пом’янули загиблих Героїв, — розповідає староста. — Директор Кобиловолоцької школи Олександр Поліщук організував змагання з міні-футболу, волейболу, армреслінгу, піднімання штанги, стрибків на скакалці та ін. Для малечі створили розважально-відпочинкові локації. Заспівали для присутніх хористи будинку культури Кобиловолок (керівник Оксана Гойсалюк) та з клубу Млиниськ (керівник Надія Печінка). Під час заходу облаштували польову кухню — приготували рибну юшку і картоплю-фрі. Дякую мешканцям наших сіл за активну позицію і віддану працю для перемоги України.

1500 слоїків тушківок — для захисників
Підтримка українських захисників — першочергове завдання мешканців Кобиловолок і Млиниськ. Староста сіл Володимир Кочкур організовує збір допомоги на передову, турбується про воїнів-односельчан. Величезну нішу волонтерської роботи взяли на себе місцеве подружжя Ганна та Андрій Дідури та підприємиця Христина Свідерська.
— На фронті зараз 18 осіб від нашого старостату. Був ще один — Назар Мялікгулиєв, але, на жаль, у червні цього року загинув… — зітхає Володимир Кочкур. — Стараємось зібрати і передати нашим воїнам адресну допомогу. Відправляємо передачі на різні бригади. Зять єпископа Тернопільсько-Теребовлянського Павла — капелан на передовій. Наші люди передавали допомогу на бригаду, де служить капелан. Незадовго до Дня Незалежності до села приїжджали троє наших захисників — їх відпустили провідати рідних. Ми передали їм берці, форму, тактичні рукавиці. Волонтери Ганна та Андрій Дідури та підприємиця Христина Свідерська дуже багато роблять для підтримки армії. Щотижня телефонують на передову, розпитують про потреби захисників і стараються подбати про все.
Від початку великої війни мешканці наших сіл жертвують усе, що можуть, для перемоги України. Господарі кололи свиней, приносили м’ясо, робили тушківки. Виготовили близько 1500 банок, значну частину вже відправили на передову, ще маємо запас на холодні місяці — близько 450 банок. Наші волонтери допомагали й допомагають переселенцям — шукали житло, давали продукти, засоби гігієни, теплі речі. Від лютого у наших селах знайшли прихисток 150 внутрішньо переміщених осіб. Багато із них вже повернулися додому, але є й такі, що будуть у нас зимувати. Ми безмежно вдячні за надання гуманітарної допомоги переселенцям і військовим БФ «Чесна Україна», яким керує волонтерка Любов Солтис, а також Ірині Березій із БФ «Єлизавета-Марія». Нині наші села ремонтують бус для військових потреб. Доклалися до придбання цього буса фермери Алла і Андрій Стечишини, підприємець Руслан Стасишин, владика Павло, Любов Солтис, керівник районної спортшколи Ігор Мудрик, волонтер Володимир Маркевич. Ремонтують його Володимир Бараник, Андрій Цуприк, Олег Стельмащук, Володимир Шкварок. Фермер Володимир Леньга придбав і відправив через військкомат десять одиниць техніки для військових, інші місцеві аграрії придбали для ЗСУ ГАЗ-66 кунг. Фінансово й матеріально допомагають наші благодійники — Олег Півторак, Степан Москаль, Сергій Зозуляк, Сергій Гончар, Іван Івачевський, Петро Костур, Володимир Предик, Руслан Стасишин, Володимир Леньга.

Світлий спомин про Назара («Поета»)
Назар Мялікгулиєв родом із села Кобиловолоки, мешкав із сім’єю в Козові. Від початку війни, з 2014-го, він захищав Україну. Його рідний брат Арслан теж на фронті. Як не прикро, але Назар загинув… У нього залишились дружина Галина і троє дітей.

«Багато хто, чуючи моє прізвище, здивовано перепитує, звідки я, — розповідав Назар у 2021-ому році журналістам “НОВОЇ…». — Я народився і виріс у Кобиловолоках, я — українець. А ось мій батько Курбангельди — з Туркменистану. Познайомилися вони з моєю мамою Олександрою в Криму. Батько — етнічний туркмен — ніс строкову службу в Україні. Мама проходила стажування на військовому заводі в Криму. Там і зустрілися. Після звільнення батька в запас переїхали з Балаклави на Тернопільщину. У Кобиловолоках я закінчив школу, далі навчався в Буданівському ПТУ №28, у Теребовлянській вечірній школі. Якийсь час працював у лісництві, та коли в 2014-ому році почалася війна — пішов захищати країну. Батьки хвилювалися. «Насамперед — збереження держави!» — сказав я. «Це твій вибір», — підтримали батьки. Потім на війну пішов мій брат. Дотепер боремося. Не скажу, що наша родина якась надзвичайно патріотична. Кожен із нас — частинка України».
— Назар був патріотом України, великим правдолюбом і щирим поетом з тонкою душею. Рідна країна і його сім’я були для нього на першому місці, — каже староста Володимир Кочкур.