У квітні виконувачем обов’язків заступника прокурора Тернопільської області призначили Олександра Божка, який до того працював в Офісі Генерального прокурора. Через карантин подія пройшла непомітно. Проте Олександр Сергійович заслуговує на увагу, бо на попередній посаді став відомим на всю країну через скандал із погрозами на його адресу від посадовця часів Януковича Андрія Портнова, справу якого розслідував.
На інтерв’ю з «НОВОЮ…» Олександр Божко погодився відразу, хоча трохи здивувався цікавістю до нього. Він — прокурор нового покоління: фаховий і сміливий. Подейкують, що за два місяці на посаді в нашій обласній прокуратурі почав ламати «стандарти» у розкритті кримінальних справ, чим здійняв «кіпіш» у різних колах. Про все це ми розпитали прокурора.

— Олександре Сергійовичу, днями довелося чути позитивні відгуки про вас від двох громадян і двох правоохоронців, що завдяки вам зрушилось розслідування справ. Прокурорів хвалять нечасто. Чим ви завоювали таку довіру?

— Коли Генеральний прокурор покладав на мене виконання обов’язків заступника прокурора Тернопільської області, то дав завдання — змінити ситуацію в регіоні. У Конституції написано, що права та свободи громадян мають бути на першому місці. Це основна моя ціль. Для мене це було пріоритетом і на посаді в Офісі Генерального прокурора. Досі я ніколи не обіймав адміністративної посади. Я — звичайний роботяга, звичайний прокурор, процесуальний керівник. Знаю, що таке жива робота і розумію її. Я погоджував документи, виконував багато слідчих дій, зокрема, огляд місця події, слідчі експерименти, допити осіб, складав обвинувальні акти, повідомляв особам про підозру. Двері мого кабінету у прокуратурі Тернопільської області відчинені для всіх. Кожен прокурор у разі необхідності може зайти, порадитись, підписати документи. Це пришвидшує роботу. У Генеральній прокуратурі я стикався з тим, що аби підписати документ у керівництва, потрібно було чекати два-три дні, хоч зробити це можна за 5 хвилин. Такого тут не допускаю. Кожну скаргу чи звернення громадян читаю, вивчаю провадження, пропускаю через себе. Уже скасував понад десять постанов про закриття кримінальних проваджень. Розглянув кілька скарг стосовно недотримання розумних строків, в одному випадку задовольнив та надав письмові вказівки. Таке в органах прокуратури роблять нечасто. Я відразу сказав, що для мене нема своїх-чужих, всі рівні перед законом: депутати, прокурори, поліцейські, високопосадовці, громадяни. Така позиція буде, поки я буду на посаді.

— Власне, хотіла запитати, ви так на початку взялися за роботу чи це принципова позиція?

— Здійснюючи процесуальне керівництво на попередніх посадах, у справах від убивств до економічних злочинів для мене ніколи не було перешкодою притягти до відповідальності високопосадовця. Робив це, незважаючи на погрози й намагання впливу.

— А якщо у Тернополі на вас почнуть тиснути чи хтось спробує «порішати»?

— Хай спробують (усміхається, — авт.).

— З якими резонансними справами ви вже ознайомилися?

— На третій день після призначення я взявся вивчати провадження. Ще в Офісі Генпрокурора я з’ясував, які є резонансні справи на Тернопільщині. Тепер щотижня заслуховую про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом замовного вбивства громадського активіста Віталія Ващенка. Щодо організатора, виконавців і пособника триває повторне слухання справи в суді першої інстанції, почалися дебати, прокурор попросив усім чотирьом довічне позбавлення волі. Це законодавчо вмотивовано, зважаючи на підстави скасування вироку апеляційним судом. Ми не підтримали позицію прокуратури, яка була під час першого слухання в суді, тоді просили кому 10, кому 14 років в’язниці.

— Тобто багато чого залежить від позиції прокуратури?

— З мого боку некоректно давати оцінку попередникам. Скажу лише, що ми прийняли принципову позицію стосовно цієї справи. Вірю, що і замовник буде встановлений і притягнутий до відповідальності.

— Що потрібно, щоб ця справа була розкрита?

— Бажання і сили щось змінити в країні.

— Які ще резонансні справи тримаєте на контролі?

— Справи щодо серії вибухів, поєднаних із вимаганням.

— Маєте на увазі замахи на ректора Андрія Крисоватого і ексзаступника міського голови Володимира Камінського?

— Так, адже неприпустимо, щоб таке відбувалося. Ці вибухові пристрої могли призвести до фатальних наслідків. Маю надію, що ми розкриємо ці злочини. У деяких провадженнях я включив себе в групу прокурорів, у деяких — я старший прокурор групи. В одній справі особисто повідомив особі про підозру. Вивчив справу, з’ясував, що процесуальне керівництво здійснювалося, на мою думку, неефективно. Через це змінив групу прокурорів, визначив себе старшим групи і оголосив підозру. Це справа про заподіяння тілесних ушкоджень працівникові поліції під час виконання ним службових обов’язків. Моя позиція — принципово реагувати на порушення з боку правоохоронців щодо громадян, водночас реагувати на протиправні дії щодо працівників поліції, прокуратури, судів. Усі ми рівні перед законом, незалежно від статусу.

— Знаю, що до вас приходила мати загиблого на підприємстві в Теребовлі хлопця волонтерка Любов Солтис…

— Пані Солтис була на прийомі, перед тим надіслала скаргу щодо недотримання розумних термінів розслідування справи. Я задовольнив скаргу, дав прокурору вказівки на виконання певних слідчих дій. Процесуальним керівником прийнято рішення про перекваліфікацію правопорушення з ч.2 ст. 271 на ч.2 ст.272 ККУ (порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою).

— Вочевидь, до вас багато хто з краян захоче прийти зі своїми проблемами, бо є справи, в яких нема розв’язки десятиліттями…

— Нехай приходять, але можуть просто написати, реагую на всі скарги, звернення, заяви. Наразі ще не проводив прийому через карантин, але в невідкладних випадках зустрічався з людьми. Це були справи, пов’язані із смертю, із заподіянням тілесних ушкоджень, економічного спрямування. Намагаюся не займатися формальними відписками. Скажімо, людина скаржиться на закриття провадження поліцією. Якщо ми згідні з постановою про закриття, я так і пишу скаржникові. Але якщо бачу, що постанова незаконна, скасовую її. Розписую, що потрібно зробити, з’ясувати, витребувати. До ночі читаю документи, які отримую на пошту.

— До котрої години найдовше затримувалися на роботі?

— Приїжджаю о 7-8 годині ранку, найшвидше виходив з прокуратури о 19-ій, а найпізніше — о 3-ій ночі.

— Які зміни потрібні для якісної роботи правоохоронних органів?

— Суспільство і самі працівники правоохоронних органів потребують конкретики, а не формальності. Не можна підміняти зміст формою. Нехай документ буде на один аркуш, але в ньому буде змісту більше, ніж на десяти. Наша прокуратура готова до змін — виходу немає. Органи прокуратури Тернопільщини повинні стати взірцем для всіх правоохоронних органів.

— Хто ініціював ваше призначення заступником прокурора Тернопільської області?

— Генеральний прокурор запропонував, я погодився, бо маю бажання змінити ситуацію в країні. А цього, на жаль, на посаді звичайного прокурора в глобальних масштабах не міг би зробити.

— Але ж в Офісі Генпрокурора ви вели резонансні справи, зокрема, справу «ексрегіонала» Андрія Портнова. В інтернеті є багато інформації про його погрози на вашу адресу через вашу принципову позицію… Чи нинішнє призначення не є «засланням» на Тернопільщину?

— Не думаю, що це «заслання», як і не «відкупне», аби я мовчав. Якби в Офісі Генпрокурора хотіли позбутися мене, то я би вже був поза штатом.

— Генеральний прокурор Ірина Венедіктова так сказала про вас: «Дуже поважаю прокурора Божка. Завдяки Портнову я познайомилася з цим прокурором. Мені подобається його завзятість, бачення розвитку прокуратури. Такі прокурори — майбутнє прокуратури. У нього є стержень, який має бути в прокурора, щоб не піддаватися тиску ні якихось осіб, ні обставин». Ви мали з нею розмову щодо Портнова?

— Так, ми спілкувалися. Я сказав, що стоятиму на своєму, бо ніхто не має права тиснути на прокурора.

— Розкажіть детальніше про скандал із Портновим. Ви просили оголосити йому підозру, але СБУ закрила провадження…

— Погрози і тиск надходили у зв’язку з моєю службовою діяльністю як процесуального керівника в конкретному кримінальному провадженні та в певних інших провадженнях, де я займав принципову позицію. Мені з номера телефону, яким на той час користувався Андрій Портнов, надійшло з десяток таких повідомлень. За моєю заявою було порушено провадження за двома статтями ККУ: 343 (втручання в діяльність працівника правоохоронного органу) і 345 (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу). Справу розслідували Національна поліція, ДБР, СБУ… І врешті СБУ прийняла рішення про закриття. Категорично не погоджуюся з таким рішенням, буду його оскаржувати.

— Чому ваше керівництво не відстояло справу? Погрози надходили й іншим прокурорам, просто ви єдиний заявили про це.

— Це питання потрібно адресувати керівництву. Я звертався з клопотанням про повідомлення Портнову підозри у вчиненні кримінального правопорушення, але його не задовільнили і закрили провадження. Звертався я також зі скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, адже Портнов — правник. На жаль, вони відмовили у притягненні його до відповідальності. А ось Рада прокурорів України погодилася, що погрози є втручанням у мою роботу. У моїй прокурорській практиці Портнов єдиний, хто діяв так відкрито та зухвало.

— У вас загострене почуття справедливості?

— Правоохоронець, який не може захистити себе, не зможе захистити громадян. Моя боротьба за справедливість триває близько року…

— Ви один у полі воїн чи маєте підтримку?

— За цей час змінилося три генпрокурори — підтримка у більшості випадків була лише на словах.

— Як ваші рідні сприймають усе це?

— Тяжко було психологічно, перед виходом із квартири ми спершу заглядали в дверне вічко, чи ніхто не стоїть у під’їзді, вулицею оглядалися. Але, попри ці труднощі, дружина підтримує мене в усьому.

— Думаєте, були реальні загрози?

— Звичайно. В інтернеті є ряд документів про можливих учасників даної ситуації — можна проаналізувати, на що здатна та чи інша особа. Потрібно не боротися з наслідками, а працювати на випередження. Це стосується всього: і в роботі, і в житті. Кожен громадянин повинен боротися за свої права. Не можна опускати рук. Ніколи! Завжди є вихід із ситуації.

— Ви переїхали до Тернополя з сім’єю?

— Так, з дружиною і сином. Ось син був у мене на роботі: залишив іграшку (показує панду на самокаті, — авт.). Ще маю горня з мультяшними героями! Але про особисте волію мовчати передусім через згадані події, до того ж мої методи не всім підходять і тут (усміхається, — авт.). Тернопіль мені подобається: багато насаджень, чисте повітря, добрі люди. Місто хоч і спокійне, але злочинність є — будемо боротися. Наразі я ще не був у жодному районі. Хотілося б відвідати місцеві прокуратури, познайомитися з колективами, почути їхні проблеми, поспілкуватися з працівниками поліції, бо ми працюємо на один результат. Але через карантин обмежую контакти, адже в мене маленька дитина. Нині мій маршрут такий: дім — службове авто — робота — службове авто — дім.

— Яка у вас зарплата?

— Отримую зарплату в Офісі Генерального прокурора, оскільки я досі є їхнім працівником. Попереднього місяця мені нарахували 38 тис. грн.

— За декларацією у вас нема ні житла, ні автомобіля. Вас не гнітить питання матеріального забезпечення, адже в деяких прокурорів обласного рівня по кілька квартир, десятки земельних ділянок?

— У нас був автомобіль, але продали. Живемо, як більшість звичайних українців. На злочин я не піду, хочу, щоб моя совість була чиста. Якщо хочемо змінити прокуратуру, то прокурори повинні бути доброчесними. Ось у мене в кабінеті замість бурштинових картин — карти Тернополя і області (усміхається, — авт.). Попросив купити, щоб вивчити географію області. У такій простій атмосфері комфортно і легко працювати.

Детальніше про погрози Андрія Портнова на адресу Олександра Божка  тут