16 квітня Тернопільський міськрайонний суд продовжив запобіжний захід керівнику Тернопільського осередку ГО «Ідея нації» Олексію Станьку. На прохання прокурора ще десять днів, поки триватимуть завершальні слідчі дії, активіста триматимуть за ґратами.

Раніше суд дозволив Олексію Станьку внести заставу в розмірі 1000000 гривень, утім, таких коштів родина не має. На останнє засідання прибув народний депутат України, юрист Віктор Чумак і просив суд дозволити взяти активіста на поруки. Та суд не задовольнив клопотання нардепа. Дивує такий упереджений суворий підхід до справи громадського активіста. Чому, скажімо, прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Віталія Сідорова, якого детективи НАБУ упіймали на хабарі 300 тисяч гривень, суд відпустив під заставу 500 тис. гривень, обвинувачуваного у тому ж злочині заступника прокурора Тернопільської області Івана Антюка «посадив» під домашній арешт, колишнього комісара обласного військкомату Володимира Катинського, який попався на хабарі, суд випустив під заставу 300 тисяч гривень, а Олексію Станьку визначили аж 1000000 гривень застави?

— Суд не зважає, чи Олексія просить взяти на поруки голова громадської організації, чи народний депутат… Є вказівка з владних кабінетів тримати під вартою — судді виконують, — обурюється дружина громадського активіста Наталя Станько. — Відмова взяти на поруки нардепом — це чергове підтвердження того, що справа проти мого чоловіка — політичне замовлення. Один із наших адвокатів Микола Кремінець запитав прокурора, скільки проведено перехресних допитів. Прокурор сказав, що багато. Але це не так. Віктор Чумак переконаний, що у діях Олексія нема складу злочину. Він планує виступити з нашим питанням у Верховній Раді. Справа проти мого чоловіка шита білими нитками, «тріщить», тому прокуратура затягує час, щоб «долатати». Олексій — не політик, не бізнесмен, не має зв’язків у владі чи в правоохоронних органах, не може на когось впливати, але його все одно тримають у заперті. Він озвучив у суді прізвища політиків, яким вигідна ця справа. Жодна влада — не вічна, рано чи пізно доведемо, що за нами — правда.