«Як може змінитися суд, якщо жодного суддю не поміняли?!» — «Цих суддів не перемінити, бо давно розмінялися хто на доляри, хто на євро…» — довелося якось почути розмову двох чоловіків в одному із тернопільських судів. Мало оптимізму в людей через рік  після старту такої, здавалося б, обнадійливої судової реформи, а тим паче після нещодавнього прийняття Верховною Радою вкрай суперечливих поправок до Кримінально-процесуального кодексу в рамках судової реформи. Після затяжного, а то й скандального відбору завершилося формування нового Верховного Суду, попереду — очищення судів першої та другої інстанцій. Чи пройшли тернопільські судді перший іспит перед громадою після оприлюднення електронних декларацій? Чи готові до переатестації? А головне, чи реформа бодай частково зрушила корупційну складову в судах і чи вдасться все-таки відновити довіру до судів? З цими та іншими запитаннями наше видання звернулося до координатора громадського руху «Чесно. Фільтруй суд!» в Тернопільській області Ольги Мазаєвої (на фото). 

— Пані Ольго, з початку Майдану судді перебували під пильним оком громади, декотрі під час протестів переховувалися за кордоном, а потім написали заяви на звільнення і тримали напоготові. Відомо, що багато тернопільських суддів за останні роки попрощалися з Фемідою…  

— Зміни в суспільстві, а згодом і судова реформа дали поштовх до оновлення судів. Чимало тернопільських суддів звільнилися через різні причини — хтось вирішив вчасно піти на пенсію і отримати чималу грошову допомогу, хтось утікав від декларування майна, хоча і після звільнення мусив прозвітувати про статки. Та було б несправедливо казати, що пішли лише недоброчесні судді. Звільнення суддів спричинило й нові проблеми. На Тернопільщині є суди, в яких нині нема половини необхідного штату. Звільнилася значна частина суддів Апеляційного суду Тернопільської області. Ускладнена кадрова ситуація в судах області ще й тим, що у багатьох суддів закінчився термін повноважень. У Тернопільському окружному адміністративному суді є судді, в яких ще в 2014-ому року закінчився термін повноважень (так звані судді «п’ятирічки»), нині вони у підвішеному стані — їх не звільняють і не підтверджують повноваження. І хоча вони не здійснюють правосуддя, але отримують зарплату, а це майже 200 тис. грн. на рік. Так, у Тернопільському окружному адміністративному суді у семи суддів із 15-ти закінчився термін повноваження, у Тернопільському міськрайонному суді — у 10 із 23 суддів.  Через це збільшується навантаження на діючих суддів. Якщо торік у вересні в судах нашої області працювали 154 судді, то станом на червень цього року — 122 (у 26-ти з них закінчилися повноваження). У Козівському та Підгаєцькому районних судах залишилося по одному судді, у деяких — по два. Після затримання на хабарі екс-голови Козівського районного суду Михайла Кренцеля у районі певний час взагалі не було судді. Такі проблеми по усій Україні: з 9 тисяч суддів до початку реформи нині залишилося лише 6 тисяч.

— Отже, суди чекають на нових суддів… 

— У квітні Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) оголосила добір на посади суддів  місцевих судів. Загалом до місцевих судів планують набрати шість сотень суддів, хоча потреба значно більша. Для участі у доборі подали документи понад п’ять тисяч кандидатів. Наприкінці жовтня відбудуться анонімні тестування для перевірки їх рівня теоретичних знань у сфері права та рівня володіння державною мовою. Згодом їх чекають спецперевірка, спецпідготовка, кваліфікаційний іспит, встановлення рейтингу кандидатів, проведення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів. Процедура складна і тривала, тому нові судді з’являться в місцевих судах не скоро, проте, сподіваємось, прийде чимало доброчесних фахових спеціалістів.

— На конкурс до Верховного Суду свої кандидатури подавали шестеро суддів із Тернопільщини, пройшла тільки одна суддя. Знаю, що ви допомагали  Громадській раді доброчесності збирати інформацію про кандидатів, стежили за перебігом конкурсу. Чи гідні люди пройшли?

— Попри намагання влади переконати суспільство у прозорості конкурсу, до 25 із 111 кандидатів, котрі пройшли до Верховного Суду, у Громадської ради доброчесності (ГРД) чимало претензій. Із десяти етапів конкурсу оприлюднювали лише результати двох перших етапів. Після другого етапу несподівано було змінено мінімально допустимий бал, як всі підозрюють, задля трьох кандидатів, котрі не проходили. Після того вони потрапили у списки. Зміна правил під час гри — неприпустима, тому є сумнів щодо справедливості.

Із  шести тернопільських суддів до Верховного Суду пройшла лише суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Надія Данилевич. Суддя показала хороші результати, хоча ГРД мала й до неї запитання. Ми не виявили обставин, котрі би свідчили про невідповідність кандидатки критеріям доброчесності та професійної етики, але вказали ВККС на ймовірний конфлікт інтересів у зв’язку з роботою племінника судді її ж помічником. Під час співбесіди суддя Данилевич надала пояснення з цього приводу ВККС. Були зауваження у громадськості  й до кременецької судді-кандидатки до Верховного Суду Галини Білосевич, яка мала попередження від ВККС у 2015 році, проте вона вибула з конкурсу на першому етапі. Стосовно інших тернопільських кандидатів ГРД не мала зауважень. Деяких тернопільських суддів-кандидатів до Верховного Суду підтримувала громадськість як фахових і доброчесних. Зокрема, підтримку висловлювали судді Тернопільського міськрайонного суду Віктору Братасюку.  Зазначалось, що його рішення — якісні й аргументовані, він застосовує у своїй практиці рішення Європейського суду з прав людини,  професійно вдосконалюється. На жаль, суддя не пройшов до Верховного Суду — посів 39 місце із 30 прохідних, але, з іншого боку, не хотілося б, щоб Тернопіль залишали такі кваліфіковані судді.

— Повернімося до тернопільських судів. Громадські організації, зокрема й «Чесно. Фільтруй суд!», збирають інформацію про нинішніх суддів, вивчають їхні майнові декларації, декларації родинних зв’язків і доброчесності, аби скомпрометовані судді не залишилися у високих кріслах. Що вам особисто вдалося «накопати»?   

— Щодо декларацій, то у них можна знайти чимало цікавого. Ми промоніторили декларації суддів за 2015-2016 роки, якщо була можливість, то й за попередні. Вдалося знайти невідповідність між доходами деяких суддів та придбаним ними дороговартісним майном, але назагал понад  90% декларацій — без очевидних порушень. Ми робили запити стосовно біографій суддів, аналізували дані відкритих реєстрів, інформацію з інтернету, декларації родинних зв’язків, щоб зробити висновок про законність задекларованих статків, доброчесність суддів. Зібрану інформацію про невідповідність ми надіслали Національному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК), проте там поки що не поспішають перевіряти вказані нами декларації суддів.

— Читаю декларацію одного тернопільського судді — квартира в багатоповерхівці, гарна іномарка — ніби й нічого особливого, проте він не вказує у декларації майно двох дітей, можливо, саме на них записані маєтки… А ще не відомо, що судді записали на своїх батьків, родичів…

— На жаль, це загальна практика. Не можна сказати, що це порушення, бо, згідно із законодавством, до декларації необхідно вносити інформацію про осіб, котрі мешкають разом і ведуть спільне господарство. Власне, тому судді можуть не зазначати майно своїх дорослих дітей, батьків, якщо вони не проживають разом. Майно родичів суддів — важлива інформація, але нема визначеного законом обов’язку його декларування, і сподіватись на позитивні зміни в цьому напрямку не доводиться. Якщо через зобов’язання перед західними країнами на шляху до досягнення «безвізу» український уряд приймав антикорупційні закони, створював відповідні органи, то тепер заспокоївся.

— Котрий із судів Тернопілля має найгіршу репутацію?

— Найбільше зауважень від громадськості ми отримали щодо суддів Кременецького районного суду. За очищення цього суду боролися місцеві активісти, зокрема, Віталій Ващенко, якого торік вбили… Маємо багато матеріалів стосовно діяльності теперішньої голови Кременецького районного суду Людмили Варневич, проти якої єдиним фронтом виступають і місцева влада, і громадськість. Із 2015-го кременчани надсилають скарги до Вищої ради юстиції, згодом — ВККС щодо недоброчесної, на їх думку, роботи судді Варневич, несправедливих рішень (майже 70% її рішень, за інформацією заявників, були скасовані або змінені апеляційними інстанціями), проте все безрезультатно. Чому так? Якщо проаналізувати дії ВККС та Вищої ради правосуддя (колишня Вища рада юстиції) щодо формування Верховного Суду та очищення судів нижчих інстанцій, можна сказати, що ці органи не виправдовують покладених на них сподівань в реалізації відновлення суспільної довіри до суддів та забезпечення верховенства права при здійсненні правосуддя. Вважаємо, що склад цих органів повинен бути оновлений.

— Виходить, що суддям взагалі нема чого хвилюватися… А чи є в області геть недолугі судді?

— Не можу дати таку оцінку, скажу лише, що на Тернопільщині популярні суддівсько-прокурорські династії, що може призводити  до конфлікту інтересів. Буває, дружина — суддя, чоловік — теж суддя, один син — прокурор, інший — адвокат або нотаріус. Ненормально, коли суддя розглядає кримінальну справу, а його син-прокурор представляє державне обвинувачення. У такій ситуації постає питання прийняття упередженого рішення.

— Наша газета неодноразово писала про випадки винесення відверто несправедливих рішень тернопільськими суддями. Люди зверталися зі скаргами на суддів до вищих судових органів. Чи буде це враховано під час атестації нинішніх суддів?

— Звісно, якщо є такі дані, то вони мають бути вивчені комісією при наступному кваліфікаційному оцінюванні. На жаль, Україна серед лідерів щодо кількості звернень до Європейського суду з прав людини, багато скарг українців там задовольняють. Маємо резонансний випадок, коли Європейський суд прийняв рішення про кричуще порушення прав людини у справі, котру розглядали й тернопільські судді. Апеляційним судом Тернопільської області було  винесено вирок двом невинним у вбивстві особам — 15 років ув’язнення. Європейське судочинство визнало порушення Україною 14-ти статей Європейської конвенції щодо засуджених та оцінило дії українських судів, зокрема, й Апеляційного суду Тернопільської області, як неправомірні.  Проте, навіть маючи  рішення ЄСПЛ,  невинні люди потратили ще кілька років, щоб  отримати виправдальні вироки і вийти на волю.

— Як громадськість може долучитися до очищення судів?

— Конкурс до Верховного суду показав, що стовідсотково покладатись на ВККС щодо перевірки кваліфікованості та особливо доброчесності суддів не можемо, тому контроль громадськості  за втіленням судової реформи дуже важливий. Яким чином довести недоброчесність судді? Кожна брудна справа має фінансовий слід, тому потрібно шукати, де осідають брудні гроші. При наявності інформації, що суддя купує елітне авто, зводить розкішний будинок, вартість яких значно перевищує доходи, або не декларує наявне майно, варто  повідомляти про це антикорупційним громадським організаціям чи правоохоронним органам. Якщо хтось володіє такою інформацією, але не хоче «світитись», може анонімно повідомити через відповідні форми на сайтах цих організацій. Хочемо змінити судову систему — треба робити це разом.

— Очевидно, що всіх нинішніх суддів не звільнять і не наберуть ідеальних нових. А чи зміни у суспільстві все-таки спонукають суддів змінюватися?

— Декларування статків змушує суддів задуматися якщо не про те, як жити доброчесно, то як грамотно заховати майно (жартую). Нині є відкриті реєстри майна в Україні та за кордоном, тому багато інформації можна перевірити. Стосовно кваліфікації та дотримання суддівської етики, то добре дисциплінує суддів та ж відеозйомка і фотографування під час засідань, оскільки вони розуміють, що їхні дії може побачити будь-хто та дати оцінку їх рішенню. До слова, заборона суддями фото- та відеозйомки під час засідання суперечить нормам процесуальних кодексів, засадам гласності та відкритості судового процесу, а відповідно є підставою звернення до дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо наявності у діях судді дисциплінарного проступку. Після Майдану змінюється психологія громадян — люди намагаються реалізовувати свої права, захищати свої інтереси. Це спонукає суддів вдосконалюватися. Нині є широкий доступ до суддівської інформації — на спеціалізованих порталах можна дізнатися про суди, суддів, про розгляд справ, про винесені рішення та ін. Віртуальний світ відкрив суди для суспільства. Отож, якщо хочемо мати чесні, професійні суди, мусимо разом діяти і пам’ятати: якщо суддя не хоче змінюватися — треба змінювати суддю…