Чоловік і раніше часто ішов з дому в невідомому напрямку, оскільки має певні психічні розлади. Але на такий тривалий час ніколи не відлучався. Цього разу рідні віднайшли його аж у Поївській лаврі і повернули додому.

— Усі в селі знають Олексія, він — спокійний, добрий, але, на жаль, душевнохворий, — розповіли односельці. — Коли бачимо, що іде до автобуса, то завертаємо його додому, хвилюємося, щоб кудись не заїхав. Іноді він при світлому розумі, ходить до церкви, по сусідах, а буває, що щось стається з ним, говорить несусвітні речі. «Куди, Альошко?» — запитуємо. «На весілля просити…» — як правило, відповідає у такому стані. Ми тоді розуміємо, що треба його припильнувати. Живе він з мамою і сестрою, яка теж нездужає багато років. Ці два тижні ми усім селом за нього хвилювалися, бо хтозна що могло статися з безпорадним чоловіком далеко від дому…