Вівторок, 18 червня 2024
• Народному хору «Заграва» із Тернополя – 35 років • Замість весілля – похорон. Наречена захисника з Тернополя одягнула білу сукню… • Аварія у Тернополі: автобус врізався в стовп • Волонтери з Бережан зібрали 2,5 тонни макулатури задля донатів • 34 тисячі гривень видурили у пенсіонерки з Тернопільщини • “Пишаємось нашим татом!” Донька захисника з Тернопільщини зворушила привітанням • Шантажували подружжя і вимагали 4 тисячі доларів • “Тонко відчував своїх моделей”. Передчасно обірвалось життя відомого фотографа з Тернополя • “Пришвидшував” виготовлення паспортів: судитимуть чоловіка із Чорткова • Картину Івана Марчука продали за 300 тисяч доларів • Затримали тернополянина, який продав… гранату • Мер із Тернопільщини зустрівся в Німеччині із Зеленським і Шольцом • У заповіднику на Тернопільщині виявили рідкісну орхідею • Лавандова клумба – біля Степана Бандери у Тернополі • Тернополянин Ілля Маршалок – бронзовий призер чемпіонату України з боротьби самбо • Діти захисників із Тернопільщини вирушили в літній табір у Нирків • Вбивство у Почаєві: дружина не прокинулась після побиття чоловіком… • Після зливи міст у Струсові… поплив. Яка причина? • Родинне дерево – на пів стіни! На Тернопільщині привітали 100-річну ювілярку • «Тиждень донорства крові»: тернополян запрошують здати кров для захисників
«Перехрестилися, думали, що вже все…»

Автор: Опубліковано: 10 Серпня о 11:00 71


Сергій Бучинський із Теребовлянщини звільняє Україну від окупантів.


Сергій Бучинський із села Ласківці Теребовлянської громади торік вдруге пішов на війну. У 2015-2016 роках ніс службу в 56-ій мотопіхотній бригаді, а в 2022-ому долучився до 44-ої окремої артилерійської бригади ім. Данила Апостола. За цих півтора року масштабної війни разом із побратимами пройшов гарячі точки, зокрема, воював на бахмутському напрямку, нині бере участь у контрнаступі в Запорізькій області. Не раз потрапляв під обстріли, ризикував життям, але знаходить сили, щоб продовжувати боротьбу.

— 24 лютого 2022-го я прокинувся о 5-ій ранку. Погодував собаку, приготував собі сніданок. Увімкнув телевізор і жахнувся від новин — почалося вторгнення, — пригадує Сергій. — Раніше я ніс службу в зоні бойових дій, тож розумів, що треба й далі йти захищати країну, бо ніхто за нас цього не зробить. Десь о 8:30 прийшла представниця військкомату і попросила навідатись для уточнення списків. Пройшов медогляд і наступного дня вже був на службі. Зустрів у військкоматі односельчанина Василя. Разом нас відправили до Тернополя, потім — на Житомирщину. Ми з побратимами тримали оборону біля Чорнобиля. Згодом пройшли навчання на полігоні й нас відправили на бахмутський напрямок, де воювали тривалий час. Нині виконуємо бойові завдання на запорізькому напрямку.

Різне довелося пройти на фронті… Якось їхали з побратимами вантажівкою на Донеччині й потрапили під обстріл. «Пацани! Ховайтесь — летить…» — крикнув побратим «Махно». Гуп-гуп — по нас. Кинулися в яму на узбіччі. Погриміло добряче. Падало за 50 метрів… Мабуть, росіяни дронами засікли і вдарили. Минуло кілька хвилин, піднялися й помчали на всіх парах. Перехрестилися, думали, що вже все… Ми везли тоді газові балони, несправну гармату, яка й стримала нас у кузові. Інакше повилітали б від ударної хвилі. Але якось минулося. Відхекалися, почали жартувати. У таких ситуаціях гумор додає сили. Іншого разу нас теж обстріляли. Заїхали на позиції до побратимів забрати речі, як росіяни почали гатити. Ми тоді грузли автівкою в болоті, не могли швидко виїхати. Якщо не в силі вплинути на ситуацію, то скручуєшся в позу ембріона і застигаєш. Мозок сприймає події в уповільненому режимі: здається, що якби летіла муха, то бачив би, як помахує крилами. І це при тому, що я вже не вперше на війні. Пригадую, у 2015-ому в складних ситуаціях на фронті мене охоплювала паніка. Проте страх — це нормально.

Дивлячись небезпеці в очі, пробігає думка: «Господи, якщо попаде, то нехай відразу забере». Не хочеться залишатися калікою… Якось за одну ніч ми втратили 12 побратимів… Кровопролитна війна, сильна втома, недоспані ночі, життя в землі. Ніби й звик, але іноді загляну в соцмережі — бачу фото щасливих друзів на пікніках чи відпочинках, переведу погляд на бетонну підлогу — зависаю. Наче різні світи… Водночас розумію, що ми тут воюємо для того, щоб в тилу був спокій. Ми тут — задля своїх рідних. Хочу, щоб моя донька жила в мирній країні. На фронті найбільше додає сил думка, що мої найрідніші — в безпеці. Зателефонував до сестри, розказала, що пече торт, приготувала салат для племінника на день народження. Звичайні буденні розмови, особливо через відеозв’язок, дають тимчасове відчуття домашнього затишку. Сповнює внутрішніми силами розмова з коханою людиною, її усмішка, яку бачу через екран телефона. Коли серце наповнене теплом, а думки — вірою в перемогу, легше долати труднощі, легше пройти цю важку війну.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

Цими вихідними народний аматорський хор національно-патріотичної пісні «Заграва» Палацу культури «Березіль» ім. Леся Курбаса відзначив свій 35-річний ювілей благодійним концертом «Герої не вмирають, вони в серцях живуть» ...


Рубрика: , , Опубліковано: о 13:09


Ольга Ганношина була нареченою бійця 24-ї окремої механізованої бригади Віталія Малюка...


Рубрика: , , Опубліковано: о 11:49


16 червня на вулиці Текстильнiй у Тернополі сталася аварія з травмованими...


Рубрика: , , Опубліковано: о 10:14


Волонтери ГО “Вплив мрій” із Бережан провели акцію зі збору макулатури, щоб виручити кошти на потреби ЗСУ. Зібрали 2,5 тонни, отримали понад 12 тисяч гривень...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 9:52


Мешканка Чортківського району довірилася аферисту і перерахувала на його карту понад 34 тисячі гривень...


Рубрика: , , Опубліковано: о 23:31



Теми дня
17 Червня
16 Червня
14 Червня
13 Червня