Три роки тому це здавалось зухвалою мрією – зруйнувати систему формування «ручних» судів, яка десятиріччями працювала в Україні, і через конкурс обрати нових суддів – професійних та чесних. Сьогодні у нас є 120 переможців конкурсу до Верховного Суду, які протягом дев’яти місяців доводили, що вони – найкращі. 111 із них Вища рада правосуддя вже рекомендувала до призначення.
У рамках судової реформи, яка визначена Президентом України Петром Порошенком як пріоритетна, вирішили розпочати змінювати систему зверху: ліквідувати старий орган – Верховний Суд України, і з чистого аркуша створити новий – вперше в історії України оголосивши конкурс на кожну посаду судді.
Це був виклик, якого історія України ще не знала: ніколи в нас не було конкурсу на суддівську посаду найвищого суду. Навіть інформація про вакансії у Верховному Суді України була надто «цінною» й знали про неї «обрані» – ті, хто, зрештою, ці посади обіймав. Але судова реформа була запущена, до складу суддівських органів прийшли нові амбітні люди, від яких чекають змін.
2 червня 2016 року Верховна Рада ухвалила Зміни до Конституції України щодо правосуддя та Закон України «Про судоустрій та статус суддів». Згідно з ними в Україні ліквідували старий орган – Верховний Суд України, і через конкурс створили новий. Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на заняття вакантних посад суддів та визначає переможців конкурсу. Вища рада правосуддя розглядає кандидатури переможців та готує подання на призначення Президентові України. Його роль – церемоніальна. Він може лише підписати указ. У Верховному Суді передбачено 200 посад. 7 листопада 2016 року ВККС оголосила конкурс на перші 120.
Можливо все
Символічно, що конкурс тривав дев’ять місяців. «Надто довго. Цей конкурс паралізував багато процесів у роботі комісії», – каже голова ВККС Сергій Козьяков, відомий адвокат та викладач міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка. Водночас він визнає – інакше не могло бути. Річ в тому, що не лише в Україні – ніде в світі не проводили конкурс одночасно на 120 суддівських посад Верховного Суду. «Ніхто не міг спрогнозувати, скільки часу займатимуть ті чи інші процедури. Тим паче, інновацій у нас було достатньо», – усміхається голова ВККС.
Інновації ґрунтувались не на порожньому місці – вітчизняні та міжнародні експерти проаналізували досвід 45 країн. До речі, міжнародна підтримка під час проведення конкурсу була суттєва – Рада Європи, проекти Європейського Союзу моніторили кожен етап конкурсу та надавали допомогу.
Зрештою, кандидати мали довести свою компетентність, підтвердити доброчесність та професійну етику – це три головних критерії оцінювання. Кандидати складали тести на знання законодавства, виконували практичне завдання з підготовки модельного судового рішення, складали чотири групи тестів особистих морально-психологічних якостей та проходили інтерв’ю з психологом. Вони мали пройти перевірку на доброчесність від громадськості, а наприкінці – співбесіду з членами комісії.
Інновація №1: несудді
Вперше двері Верховного Суду відкриті не лише для суддів усіх інстанцій, а й для науковців та адвокатів. Така система існує в інших країнах, але ніколи не працювала в Україні. Місія Верховного Суду – формування єдиної судової практики, коли рішення ВС стануть еталоном для судів всіх інших інстанцій. І саме тут має бути застосовано системне, аналітичне мислення науковців чи світогляд адвокатів, скерований на захист, а не на звинувачення. Втім, склад має бути збалансованим. Так, у Португалії, наприклад, встановлена квота для «несуддів» у складі ВС – 10%. В Україні цей показник склав 24%.
Якщо ГРД знаходила факти недоброчесності кандидата, вона подавала ВККС висновок, обов’язковий до розгляду. Подолати такий висновок ВККС може 11 голосами з 16. Усього ГРД підготувала висновки для 146 кандидатів із 381, який взяв участь у фінальному етапі конкурсу – співбесідах. Під час конкурсу ВККС врахувала інформацію із більшості висновків. Серед 120 переможців лише 30 кандидатів, які попередньо мали негативні висновки ГРД. Але всі вони надали пояснення щодо інформації у висновках та підтвердили доброчесність.
Інновація №2: відкритість
Кожна людина через канал ВККС в YouTube мала можливість спостерігати за процедурами конкурсу в режимі он лайн, фактично – бути учасником подій. Конкурсанти складали іспит та відповідали на досить незручні запитання під час співбесід під прицілом камери. Одне слово, неправильна відповідь, фейкова інформація про кандидата, озвучена в прямому ефірі, – могли поставити крапку на його репутації. До речі, досьє кожного кандидата з повною інформацією також було викладено в мережі – на сайті ВККС.
«Очевидно, що ВККС використовувала усі наявні засоби для дотримання принципів відкритості та публічності під час проведення конкурсу до Верховного суду. Звіти ВККС, висвітлення конкурсної статистики, брифінги, зустрічі з громадянським суспільством, ЗМІ, міжнародними партнерами є очевидною ознакою прозорості та відкритості конкуренції. Я повинен зауважити, що ведення інтерв’ю з кандидатами або оприлюднення цих матеріалів на веб-сайті Комісії не є загальноприйнятою практикою держав-членів Ради Європи. У той же час ми розуміємо, що ці кроки українська влада робить для відновлення повної довіри до системи правосуддя, і тому ці заходи можна вважати ефективними на даному етапі», – зазначив Спеціальний Представник Генерального секретаря Ради Європи в Україні Режі Брійя в інтерв’ю «Укрінформу»
Інновація №3: контроль громадськості
Залучення представників громадськості до кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді – унікальний випадок. Громадська рада доброчесності, яка створена із 20 представників громадських організацій, не має аналогів у світі. Завдання ГРД – сприяти роботі ВККС у встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесність. Простіше, ГРД перевіряла «моральний вигляд» кожного кандидата з повноваженнями зупинити його участь у конкурсі.
Ставлення міжнародних експертів до повноважень ГРД різне. З одного боку, вони погоджуються, що при тотальній недовірі людей до судової системи в Україні може функціонувати орган громадськості, який би допомагав в оцінюванні суддів (кандидатів на посаду судді). З іншого боку, в жодній країні ЄС, США чи Канаді такого органу не існує. Більше того, наголошується, що громадськість не може оцінювати суддів, оскільки не має повного уявлення про суддівську компетентність.
Висновки, які готувала ГРД щодо кандидатів, також отримали критичні відгуки. Так, згідно зі звітом Всеукраїнської громадської організації “Асоціації правників України” та проекту Ради Європи “Підтримка впровадженню судової реформи в Україні”, у 17 випадках ГРД використовувала ненадійні джерела інформації. Щонайменше у 21 випадку була надана оцінка судових рішень кандидатів, що не входить до повноважень громадськості. У 20 випадках застосовувалась нерелевантна інформація, а у 17 – інформація, що не є об’єктом перевірки. Також зафіксовано чотири випадки неоднакового підходу щодо оцінки конкретних фактів та обставин.
«Через вказані недоліки ГРД приймала необґрунтовані та частково необґрунтовані висновки під час конкурсу до Верховного Суду», – зазначено у Проекті звіту.
Висновок
Усього 1436 кандидатів подали заявки про намір взяти участь у конкурсі. Вони відсіювались під час кожного кроку конкурсу. Зокрема, кожен кандидат пройшов спеціальну перевірку від 20 державних органів, включно з антикорупційними НАБУ та НАЗК.
Серед 120 переможців, 26% – несуддів: адвокати та науковці. Серед них – Олена Кібенко, юрист і науковець з 20-річним стажем. «Мій приклад відкидає будь-які сумніви навколо прозорості проведення конкурсу і перекреслює будь-які «теорії змов». Мені складно оцінити весь склад нового Верховного Суду, можу говорити лише про, так би мовити, не-суддів. У касаційному господарському суді ВС, до якого я увійшла, їх найбільше – 11 осіб. Коли я побачила прізвища цих колег, то навіть пережила приємний шок, адже всі вони досить сильні кандидати, відомі своїми професійними досягненнями», – говорить Олена Кібенко.
До речі, 79% кандидатів-суддів, які взяли участь у конкурсі, не потрапили до списку переможців. Так, усього до кваліфікаційного оцінювання було допущено 439 суддів усіх інстанцій: 91 із них став переможцем конкурсу, 348 кандидатів (79 %) вибули з конкурсу на різних етапах.
Водночас ті судді, які стали переможцями, заслуговують на повагу. Серед них – суддя господарського суду Харківської області, «кіборг», снайпер, який брав участь в обороні Донецького аеропорту, Олександр Мамалуй.
Але стати переможцем конкурсу – не означає стати суддею Верховного Суду. Вища рада правосуддя виносить остаточне рішення. Так, 29 вересня ВРП рекомендувала призначити суддями Верховного Суду 111 кандидатів. Два кандидати отримали відмову, рішення щодо 7 – відкладено.
Далі – конкурси до апеляційних судів та судів першої інстанції. Майбутнім суддям так само потрібно буде довести, що вони варті того, аби бути провайдерами змін.
Олена Привалова, експерт з комунікацій Ради з питань судової реформи
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: реформа, суд, Україна
