Минулої п’ятниці, у світлий святковий день Преображення Господнього, у ТВЦ “Атріум” тернопільська майстриня та журналістка Оксана Чмиленко представила нову дизайнерську колекцію виробів, валяних із вовни. Власне, цей день її друзі та шанувальники уже назвали “Днем посвяти Оксани у дизайнери”. Тепер ексклюзивні речі з валяної вовни від тернопільської дизайнерки Оксани Чмиленко можна придбати у відділі “Прет-а-порте” на другому поверсі ТВЦ “Атріум”.

А перед тим, як придбати, обов’язково помацати, щоб відчути на дотик тепло цих стильних та комфортних речей, і, звичайно, приміряти. Цікавий факт: вовна унікальна тим, що жодних наслідків від такого “мацання” на виробах з неї не залишиться, адже вона відштовхує вологу та бруд. Тому перуть речі з вовни вкрай рідко і  якщо вже справді виникла така потреба — робити це варто у пральній машинці на режимі “Вовна” із спеціальними засобами. І це далеко не єдина її перевага.

— Вовна — універсальний матеріал, в якому не холодно взимку і не душно влітку, — розповідає Оксана Чмиленко. — Саме тому вовняні валяні шапочки одягають у сауни, щоб захистити голову від надмірного тепла. Валяне взуття при ходьбі масажує ногу і покращує кровообіг. Крім того, вовна містить ланолін, який позитивно впливає на суглоби, тож взуття й одяг з неї дуже корисно носити, адже вони мають лікувальні властивості.

Оксана за фахом — філолог, працювала журналістом, а речі з валяної вовни почала виготовляти чотири роки тому. Запитаєте: як перекваліфікувалася у майстрині? Почалося все з… декретної відпустки. Хоча ні. Перед тим були ще незабутні уроки праці у школі, а ще перед — святкова сукня мами, яку Оксана… порізала для ляльок. Але про все за порядком.

— У декретній відпустці у мене з’явився вільний час, коли захотілося просто відпочити від роботи, — зізнається Оксана. — Робота в мене була інтелектуальна, тож хотілося, щоб відпочила голова, а для цього я вирішила зробити щось руками. Почала з картин технікою “вовняна акварель”. Згодом з’явилася думка зробити валяночки для майбутнього синочка. Не вийшли (усміхається — авт.). Захотілося зробити ще, щоб довести собі, що я це можу. Зробила ще одні, трішечки кращі, звідси почала роботу над помилками. Мені сподобався цей процес, хобі полюбилося. Завдяки моєму коханому чоловікові Олександрові, який, до речі, майстерно малює, я продовжувала займатися. Чоловік допомагав мені з хатньою роботою, а я у той час удосконалювала свою техніку, почала робити з вовни іграшки, сумочки, а згодом й капелюшки, жилетки і навіть сукні. З часом хотілося поділитися своїми роботами з іншими, виставити їх фото в соцмережах. Так почали з’являтися замовлення. Перші мої валяночки поїхали до Іспанії. Вони були тоненькі, саме на іспанську зиму.

Цікаво, що валяний одяг не має жодного шва: вовна викладається на викрійку, змочується мильним розчином і масажними рухами на викрійці формується виріб. Викрійка схожа на кравецьку, але за своїми параметрами вчетверо більша, адже вовна в процесі вскакується. На запитання, де вона навчилася кравецького вміння, Оксана усміхається:

— Це цікавий момент у моєму житті. Коли я навчалася у Тернопільській ЗОШ № 20, учителькою трудового навчання у нас була Валентина Іванівна Дністрян. Вона викладала свій предмет на найвищому рівні, вщент розбивши стереотипи, що, мовляв, образотворче та музичне мистецтво, праця — то у школі щось таке неважливе, другорядне. На уроках трудового навчання ми будували викрійку плечового виробу. Комусь це подобалося, для когось такі вимоги вчительки видавалися занадто суворими, але я після її уроків шила. На уроках трудового навчання пошила собі сукню, потім ще пізніше — сарафанчик, дізналася усі тонкощі цієї справи. Мене переслідувала думка, що це буде потрібно мені для життя і колись згодиться. Так і сталося.

А ще Оксана з усмішкою розповідає про свої “найперші дизайнерські  вироби”.

— Днями ми з мамою згадували, як колись у далекому дитинстві я бавилася ляльками. Всі забавки зводилися до пошиття на них вбрання. І якось в захопленні я порізала мамину сукню на “нову колекцію”. Тканина незручна була для пошиття, сипалася… Якось надто легко мені ця витівка зійшла з рук. Цю сукню мама одягала рідко. Можливо, тому… Та вже пізніше я дізналася, що мама не карала, бо боялася “злякати талант”, а сукня святкова була, тому й одягала мама її нечасто…

Не хочеться думати, що було б, якби мама тоді добряче насварила доньку, назавжди відбивши у неї бажання створювати “нові колекції”, якби у школі вчителька працювала лише “для галочки”, якби захоплення жінки не підтримав коханий чоловік… На щастя, в Оксаниному випадку все було інакше. Її обдарування розвинулося не всупереч, а завдяки, тож поява нової тернопільської дизайнерки ще раз підтвердила, що, як правило, за кожним талантом стоять мудрі, терплячі та люблячі батьки й вчителі.

До речі, нову дизайнерську колекцію Оксани Чмиленко покажуть у рамках Тернопільських днів моди за участю провідних дизайнерів України, що відбудеться 27 серпня на Театральному майдані о 19.00. Не пропустіть!