Ці дві події викликали не тільки резонанс, а й запитання, які ми власне й поставили безпосередньо Петрові Ландяку.

— Складається дещо дивна ситуація. Для тернополян, які цікавляться місцевим політичним життям, не є секретом, що тернопільський осередок «Громадянської позиції» показував непогані результати. І раптом керівник цього осередку виходить з партії. Безпричинним такий крок бути не може. Що трапилось?

— Почну з оцінки результатів. На мій погляд, вони були не просто непоганими, а навіть дуже добрими, якщо оцінювати партійну ситуацію у всеукраїнському масштабі. Я стояв біля витоків створення обласної організації, 10 років її очолював і можу бути не тільки професійно обізнаним, а й, повірте, об’єктивним. Зрештою, цифри – вперта річ, і вони говорять самі за себе. Скажімо, у Тернополі Анатолій Гриценко на президентських виборах, порівняно з іншими обласними центрами, тричі отримував найкращі результати. Щоб проілюструвати це порівняння, візьму цифри наших львівських сусідів. У 2010-ому тернополяни віддали Гриценку 5,3% і це був найвищий показник в Україні, де львів’яни посіли друге місце. Другим був Львів і у 2014-ому році, натомість у Тернополі  лідер «Громадянської позиції» отримав тоді 10,08%. Але найефективнішою наша місцева організація була на минулорічних президентських виборах. Кандидату Анатолію Гриценку свої голоси віддали майже 23% тернополян, а у Львові знову був другий результат – на 5% менше. На місцевих виборах у 2015-ому ми вибороли друге партійне місце в Україні, і тільки у Тернополі і у Львові «Громадянська позиція» отримала депутатські місця в обласних і міських радах. І це, знаєте, не просто сухі статистичні цифри. За ними стоїть праця місцевих партійців і довіра виборців, яка зовсім непросто завойовується. Принагідно дякую усім…

— Ну, тим паче, вже відштовхуючись від конкретних результатів, давайте все-таки повернемось до другої, головної частини попереднього запитання: чому Петро Ландяк не тільки залишив керівну посаду у тернопільській організації, а й зовсім вийшов з партії? Може, ви не хочете про це говорити?

— Ні, я відповім на це запитання, але буду лаконічним. Причин кілька. Ви знаєте, що після парламентських виборів 2019 року  Анатолій Гриценко залишив посаду керівника партії. Вважаю, що «Громадянська позиція», принаймні тоді, була партією лідерського типу, і коли лідер від справ відходить, у партії часто починаються, м’яко кажучи, неприємні процеси — скажімо, безлад і вседозволеність. Так трапилось і у нашій партії. І хоча Анатолій Гриценко, склавши повноваження лідера, залишився у  Раді партії, де-факто він від справ усе-таки відійшов і, очевидно, не всі нинішні внутріпартійні  процеси та події повною мірою контролює і має змогу впливати на них. Конкретний і важливий приклад: наприкінці січня  виникло намагання ліквідувати Тернопільську міську організацію «Громадянської позиції» з причини нібито її незадовільної роботи. Центральна рада партії нібито ставила мету позбавити організацію статусу юридичної особи, але з таким формулюванням я категорично погодитись не міг. Адже така оцінка роботи міської організації необ’єктивна, безпідставна і неправдива. Про результати роботи я вже говорив. І коли намагання «протягнути» саме таке формулювання не припинились, на знак протесту я і голова міської організації Андрій Ткаченко вийшли з рядів партії. Повторюю, такі процеси для мене не тільки неприємні, а й абсолютно неприйнятні, і миритись з ними я не міг…

— Користуючись можливістю, запитаю і про вашу оцінку нинішньої ситуації в державі. Зрозуміло, що вона, ця ситуація, впливає на стан справ у Тернополі і в області загалом…

— Безпосередньо і кардинально впливає. Все, що сьогодні відбувається, як-то мовиться, «на місцях», є наслідком  дій або, навпаки, – бездіяльності центральної влади. Хоча прихід президента Зеленського оцінюю як певний рубіж між радянським минулим і зовсім іншим політичним майбутнім, яке, сподіваюсь, в Україні все-таки настане. Володимир Зеленський – нетиповий політик, і його президентство зупинило чергову ротацію, тобто  пересідання з крісла в крісло так званих «політичних професіоналів», які хоча й достатньо підготовлені до виконання службових обов’язків, однак насамперед дбали не про народ, а про власні інтереси. Тепер відтяли «старі обличчя», але, як знаємо, й «нові» позитивного результату не принесли. З найбільшою проблемою України  — корупцією, яка не дає підніматись Україні, так і не почали боротись, хоча новій владі вже скоро рік. Уряд, який кілька днів тому відправили у відставку, був дуже слабким. Я й раніше говорив і писав, що міністри, які взялись «піднімати» житлово-комунальну сферу, будівництво, регіональну політику, економіку загалом, – неспроможні це робити. Та й взагалі я не назвав би колишній уряд урядом Гончарука. За Конституцією України, уряд загалом мали б формувати депутатська коаліція та обраний нею прем’єр-міністр. Але насправді всі міністерські посади були визначені в офісі президента або ним особисто…

— Тоді чи не загрожує згодом така ж доля і новообраному прем’єру Денису Шмигалю і його міністрам?

— Зичу Денису Шмигалю успіху, адже його досягнення можуть стати успіхом для України. Хоча, буду відвертим, перші враження – не найкращі. Уважно слухав виступ пана Шмигаля у Верховній Раді. Моє враження може бути суб’єктивним, але воно таке – у новообраного прем’єра, на жаль, немає  конкретного, комплексного бачення ситуації що саме і в якій послідовності робити насамперед або найближчим часом. Складається враження, що Шмигаль, принаймні на момент його призначення, не володів достеменно інформацією про причини невиконання бюджету протягом двох останніх  місяців, а відтак і не сказав, як збирається виправляти ситуацію. Вважаю поверховою, якщо не сказати помилковою, оцінку прем’єром подальшого процесу децентралізації. А якщо додати  ймовірне бажання продовжити  тиск щодо земельної реформи, то не виключаю, що й цей уряд може також стати «проміжним». Правда, після цього прогнозую, може бути обвал рейтингу Зеленського і можуть тоді відбутись дочасні вибори до Верховної Ради.

— А як оцінюєте настанови, які дав новому уряду президент Зеленський, виступаючи у Верховній Раді? Він, здається, не вважає цей уряд «проміжним»…

— Цього і Зеленський зараз не може знати, розвиток подій і ситуації покаже. А що стосується, як ви сказали, настанов, то вони непогані, особливо коли президент підкреслив, що уряд повинен мати пам’ять, слух і зір, оцінюючи нинішнє життя людей і слухаючи їх. Це правильно і логічно. Але хочеться, щоб і в діях та висловлюваннях самого Володимира Зеленського була чітка логіка. У своєму виступі президент, торкнувшись болючого питання роботи шахтарів, зазначив, що спочатку треба організувати і провести навчання, перекваліфікацію, створити для них нові робочі місця і лише тоді ставити питання про закриття якихось шахт. Погоджуюсь,  це правильно і логічно. Але незрозуміло, чому ж тоді влада не чує 75% українців, які проти відкриття ринку землі? Чому влада не організовує навчання, підготовку фермерів? Адже, за озвученою логікою, – тільки тоді можна було б приступати до зняття мораторію на продаж землі… Хочеться, щоб слова президента логічно відповідали діям, особливо коли ці слова він проголошує у парламенті..

— І, на завершення, хочу повернутись до початку розмови. Невже ви, залишивши «Громадянську позицію», маєте намір взагалі припинити політичну діяльність?

— Буду відвертим – шкода, що саме таким чином завершилась моя робота у «Громадянській позиції». Цій партії чесно віддав десять років. Але перегортаю цю сторінку, адже життя, дякувати Богу, триває… А щодо політичної діяльності, то припиняти її не збираюсь, і, сподіваюсь, мій досвід ще принесе користь. А якою саме буде ця політична діяльність, можливо, розповім вам у наступному інтерв’ю…

Василь Науменко