Наприкінці минулого року він отримав право звільнитися із лав армії, проте командування досі не дозволяє йому залишити службу і повернутися додому. На війні чоловік підірвав здоров’я, про що засвідчують висновки військово-медичного клінічного центру, нині не може обійтися без знеболюючих, однак командування військової частини чомусь не бере цього до уваги. У подібних ситуаціях опинилися й кілька інших контрактників бригади. Військові вважають, що їм «тягнуть термін» задля наповнюваності штабу, адже на третій рік війни вже не так багато охочих іти воювати, а план виконувати треба.

— У 2014 році я пішов добровольцем на війну, аби захистити Україну від ворога, а не задля пільг чи зарплати. Тоді не знав, чи повернуся живим… Торік у грудні подолав 24-місячний рубіж служби в ЗСУ. За указом президента контрактники, які відслужили такий термін, мають право на звільнення, проте мене без жодних об’єктивних причин не відпускають із військової частини, — каже Сергій Бондар. — На початку року мені повідомили, що звільнять у травні. Я написав рапорт на звільнення за станом здоров’я, 28 березня в.о. командира підписав його і я міг би спокійно їхати додому, але… Коли прийшов у відділ кадрів з обхідним листом, там сказали, що не можуть наразі звільнити, хіба що в серпні. Апелювали до різних статей Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», по-своєму трактуючи висновок медичної комісії щодо мого стану здоров’я — «обмежено придатний до військової служби». Ще до служби я отримав переломи шийного та грудного відділів хребта. У результаті сильних навантажень у зоні АТО (на мене було покладене завдання розкладати 10-тонну гармату і підносити 46-кілограмові снаряди) та перемерзання болячки загострилися: на шиї утворилася грижа, на щитовидці — вузол, проявився хронічний радикуліт, нині й дня не можу обійтися без знеболювальних. Слава Богу, я не зазнав серйозних травм на війні, але здоров’я добряче підірвав. Поняття «обмежено придатний до військової служби» командування частини взагалі не сприймає, вважає такі документи мало не липовими. Ніхто не зважає, чи ти хворий, чи можеш виконувати завдання. Мене мали б запитати, чи я згоден і чи можу далі служити, проте ніхто з командування навіть не зустрівся зі мною. Не виключаю, що командир може й не знати про моє питання та про питання звільнення інших контрактників, усе вирішують на нижчих ланках. У медичній частині мені нині не надають жодної допомоги та медикаментів. Коли я був потрібен державі, швидко  призвали на службу, у 2015-ому році нагородили орденом «Лицарський хрест родини Мазеп», а коли захворів і вирішив звільнитися, почали гнобити, обзивати «косарєм», зводити наклепи, нібито я порушував дисципліну, але все це — брехня.  Нещодавно я попросив видати на руки мою медичну картку і був вражений — до неї не внесено жодного запису про лікування в госпіталі, про висновки комісій, добре, що маю на руках відповідні медичні виписки. Оскільки нині нема особливого періоду, який був під час шести хвиль мобілізації, то мене, по суті, незаконно утримують у військовій частині. Днями я звернувся з рапортом до командування частини про те, що у разі невирішення мого питання подаватиму заяву до суду. Через війну я та багато моїх побратимів втратили здоров’я, сім’ї, спокійне життя, а наш уряд тільки використовує нас, відвертаючись від наших проблем… Але ж військові, окрім обов’язків, мають ще й права, і про це варто нагадувати у нашій країні!

За коментарем щодо ситуації зі звільненням контрактника Сергія Бондара «НОВА…» звернулася до тернопільської військової частини.

— Військова частина не заперечує щодо звільнення Сергія Бондара, але є чіткі затверджені списки щодо порядку звільнення військовослужбовців і ми мусимо їх дотримуватись. Згідно з цими списками, даного контрактника мають звільнити у серпні цього року. Військова частина не має жодного упередженого ставлення до військового, не перешкоджає його звільненню, не навантажує його фізичними завданнями. Якщо він хоче пришвидшити процес звільнення, йому варто звернутися до суду,  — зазначив прес-офіцер в/ч В-1428 Юрій Кульпа.