Зумів прославитися і «незалежний монополіст» — «Укрпошта» стала стягувати комісію з платежів за доставку газу. Нехай це мінімальні 6 грн. за платіжку, але з миру по ниточці — голому сорочка. Політичні партії, мери міст стали вимагати від уряду скасувати другу платіжку. Через невдоволення в областях та столиці Кабмін теж не захотів втрачати довіру населення. І тому 7 лютого, під час «години запитань до уряду» у Верховній Раді, Олексій Гончарук пообіцяв зробити одну платіжку. «Правильніше було би, щоб людина отримувала ці платіжки одним документом», — кивнув головою прем’єр-міністр. Але далі благих намірів справи поки що не просунулися.

Насправді плата  за  розподіл (доставку) газу не є несусвітньою вигадкою з боку уряду. Розподілення діяльності з видобутку, транспортування,  розподілу (доставки) і постачання газу вимагає   закон «Про ринок природного газу»,  ухвалений Верховною Радою у 2015 році і розроблений із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. А там чітко зазначено, що «оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування природного газу» (ст. 39). Врешті, це вимоги Третього енергопакета, які взяла на себе Україна і зобов’язалася їх виконувати. Але невдало проведена роз’яснювальна кампанія з боку урядовців залишила неприємний осад від двох платіжок «за газ». Хотіли як краще, а вийшло, як завжди.

Тариф на розподіл газу національний регулятор (НКРЕКП) намагався ввести ще у квітні 2017 року, але тоді методологія розрахунку цього тарифу була розроблена на основі приєднаної потужності. Розрахунок тарифу базувався на максимальній пропускній здатності газового лічильника. Тарифи на розподіл газу вже навіть були затверджені і опубліковані в пресі, але здійняли хвилю обурення: після їх запровадження виходили великі суми оплати для населення – навіть по кілька сотень гривень у місяць. І тодішній уряд, а за ним і  президент Петро Порошенко переконали  регулятора нізащо не «пускати в хід»  ці тарифи.

У жовтні минулого року НКРЕКП прийняла рішення розраховувати тариф на розподіл газу, виходячи  із фактичного обсягу споживання блакитного палива за попередній газовий рік. Відповідно до вимог Кодексу газорозподільних мереж, споживач щомісяця має оплачувати   рівними частками послугу з розподілу газу за фактичним обсягом споживання блакитного палива за попередній рік, поділеному на 12 місяців і помноженому на тариф на послугу з розподілу. Населення не мала б надто лякати плата за розподіл (доставку) газу, яка складає для сім’ї в середньому 100-120 грн.  у місяць, але дозволяє людям своєчасно і безперебійно отримувати газ. Проте лякає сама атмосфера її запровадження,  оповита  туманом з боку уряду.

Запровадивши окрему плату за розподіл газу, уряд теоретично дав можливість споживачеві  вибирати постачальника газу, тобто були створені умови для конкуренції на ринку природного газу. На практиці це зробити складно, бо  мало хто із споживачів віддасть перевагу постачальнику з іншої області – наприклад, з Львівської чи Хмельницької. Враховуючи «плече доставки», газ в такому разі обійдеться споживачеві дорожче.

Поки що не враховані інтереси тих споживачів, які не використовували газ у попередньому році або відключені від газопостачання. Проте НКРЕКП  оприлюднила для прийняття зауважень постанову для визначення оплати за розподіл тим споживачам, які або не споживали газ, або споживають його менше дев’яти місяців на рік.

— Із 2020 року тариф на послуги з розподілу газу для ПрАТ «Тернопільгаз» національний регулятор переглянув і збільшив порівняно з 2016 роком на 30 відсотків – до 0,89 грн. за 1 кубометр (без урахування ПДВ), — переконує автора цих рядків начальник планово-економічного відділу ПрАТ «Тернопільгаз» Наталія Бочар. — А економічно обґрунтована величина тарифу нині досягла  2,46 грн. (без ПДВ). НКРЕКП затвердила нам тариф на розподіл газу, який складає менше 40 відсотків від необхідного. Ми мусимо «вміститися» в ці величини навіть тоді, коли наш річний обсяг розподілу газу є не 399 млн. кубометрів, як затверджений, а фактично менший – 305 млн. кубометрів. І за ці незначні  кошти потрібно постійно підтримувати газорозподільні мережі в робочому стані, проводити капітальні і поточні ремонти, утримувати аварійну службу, ліквідовувати непередбачувані ситуації – прориви труб, витоки газу і т.п. Дійшло до того, що у нас вже гостро бракує працівників. Слюсар уже не бажає працювати за шість тисяч гривень в місяць, він їде за кордон, у ту ж сусідню Польщу, де заробляє в рази більше.

Донедавна вартість розподілу газу для «Тернопільгазу» складала 7 відсотків від роздрібної ціни газу для споживачів, а нині (з урахуванням того, що газ подешевшав із 8,5 тис. гривень за 1000 кубометрів до 5100-5580 грн. в останні два місяці) складає не більше 15 відсотків.   І це реально   не є плата, яка спустошує гаманці споживачів. Бо, наприклад,  середня вартість транспортування і розподілу газу в країнах ЄС, за даними індексу HEPI (Household Energy Price Index for Europe), наприкінці 2019 року була на рівні 28 відсотків від роздрібної ціни газу для населення.

До 2020 року вартість розподілу газу постійно входила в кінцеву ціну споживання газу і не бентежила населення. З цього року її виокремили, зробили окремим платежем.  Тож  варто друкувати для побутових споживачів одну квитанцію, але із зазначенням двох платежів, бо тут дві різні системи оплати: перша  – за спожитий газ як товар, виходячи з фактичного обсягу розподілу, а друга —  за сам розподіл газу, коли споживач оплачує його рівними частинами щомісяця протягом року, тобто платить як абонплату.

У будь-якому разі це буде додатковий платіж, певний доважок до тягаря вартості житлово-комунальних послуг, хоча й не здирництво, про яке заявляють політики. Але в умовах бідності українців і якихось нещасних 60-120 грн. як плата за доставку газу викликає у них запитання, якщо не роздратування.