Галині Юліанівні — 85 років, Богдану Михайловичу — 89. Невдовзі подружжя Когутів із Тернополя відсвяткує 65 (!) річницю шлюбу. Одружилися вони 1 листопада 1955-го року. Бог дарував їм щастя бути разом стільки літ! Пройшли різне, долали труднощі, раділи успіхам. Нелегким виявився для них і нинішній карантинний рік, адже занедужали на COVID-19. На щастя, завдяки фаховій допомозі й моральній підтримці доньки-медика Ганни Пелешок одужали. Ганна Богданівна шість років обіймає посаду завідувачки підстанції №3 КНП «Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопільської обласної ради, 20 років присвятила роботі в Тернопільській районній лікарні, де була завідуючою відділенням невідкладної швидкої медичної допомоги.
Інфекційна лікарня… вдома
У середині серпня спершу в Богдана Михайловича, а згодом в Галини Юліанівни з’явилися тривожні симптоми: температура, кашель, згодом — пневмонія… Подружжя підхопило коронавірусну інфекцію.
— До лікарні не відправляла батьків, зробила їм стаціонар вдома, — розповідає Ганна Богданівна. — Хтозна, де вони заразилися коронавірусом, адже більшість часу перебувають вдома. Тато іноді виходив до магазину щось купити, спілкувався з сусідами. Могла і я бути переносником, адже працюю в медицині. У батьків раптово піднялася температура, боліло горло, з’явився кашель, були озноб, лихоманка, втрата апетиту. Ні нюху, ні смаку вони не втрачали. Здавали ПЛР-тести, у мама був позитивний результат, а у батька негативний. Але, зважаючи на симптоми, особливо ускладнення — пневмонію, задишку, думаю, що тата також підкосив коронавірус. Просто він робив тест не відразу, бо тоді якраз припали вихідні з нагоди Дня Незалежності, тому, вочевидь, результат аналізу в нього неточний. У мами була середня форма COVID-19, у батька — важча, двостороннє запалення легень. З перших днів я взялася їх лікувати. Мій батько раніше переніс інсульт, інфаркт, двічі — пневмонію, але я і тоді не поклала його в лікарню — давала раду сама. Два роки тому мав складну операцію, тому дбав про здоров’я. Я — медик, маю вищу категорію, розумію, як лікувати під час коронавірусу. Радилася з колегами. Батьки отримували лікування в тому обсязі, яке є в стаціонарі. Крапала татові внутрівенно антибіотики, довелося дати аж три препарати. Вводила стабілізуючі препарати, знімала інтоксикацію, давала гормони. Знаючи, що в мами швидко розвивається дисбактеріоз, я не давала їй антибіотики, лише спеціальний аерозоль. Окрім того, для підсилення імунітету — цинк, вітамін С, БАДи. Кисню їм не давала. У мами був лаючий кашель — робила їй легкі масажі зі спеціальними мазями. Не возила батьків перевіряти легені на КТ, прослуховувала їх сама.
«Найголовніше при коронавірусі — не панікувати»
Два тижні посиленого лікування — і Галина Юліанівна та Богдан Михайлович почали одужувати. Досі відчувають втому, але загалом почуваються добре, пораються по хаті, планують відсвяткувати ювілей подружнього життя.
— «Уже пора капусту квасити. Давай спечемо до чаю медівника. Треба скласти меню на святкування», — мама активно взялася до роботи, — усміхається Ганна Богданівна. — Добре, що вони побороли недугу! Вірусу не треба боятися, головне — психологічна підтримка. Я підбадьорювала батьків і вірила, що все буде добре. Взяла відпустку на той час, тому виходила їх. Можливо, і я перенесла COVID-19, але в мене не було жодних симптомів. Коронавірус є і буде, жахатися його не варто. Просто треба стежити за своїм здоров’ям, при перших симптомах радитися з лікарем, вести здоровий спосіб життя, підвищувати імунітет. І повторюся, найголовніше — не боятися! Страх і паніка вбивають людину швидше, ніж хвороба, вбивають все позитивне, що є ресурсом нашого організму. Люди повинні вірити в свою перемогу, не піддаватися впливу інформації, яка «тисне» на нас звідусіль. Зараз непросто лікуватися, адже ліки дорогі, за обстеження на КТ пенсіонеру потрібно віддати пів пенсії, тести теж дорогі. Я не відмовлялася від старих методів лікування, від препаратів, які 20 років тому були помічні і нині є такими. Шкода, що стару потужну медицину знищили… Коронавірус можна побороти. Два місяці тому наша бригада швидкої доправляла до лікарні 94-річну тернополянку з коронавірусом. Жінка одужала! У літньому віці люди ретельно виконують вказівки лікаря, тому іноді швидше, ніж молоді, долають недугу. Але в кожному випадку буває по-різному.
Мої батьки готуються до ювілею (усміхається, — авт.), зберемося родиною. Вони виховали мене і брата, мають двох онуків. Родом мої батьки з села Глядки Зборівського району, понад 50 років живуть у Тернополі. Мама працювала бухгалтером у сільському господарстві, будівництві, торгівлі, на ринку, в статуправлінні, навіть рік — у драмтеатрі. Тато — будівельник, зводив «Текстерно» та інші підприємства в місті, працював на комбайновому заводі. Разом вони 65 років! У злагоді, взаємопідтримці і любові!
Джерело: НОВА Тернопільська газета