Лише через чотири місяці після крадіжки злодійка увімкнула мобілку. Сигнал місця знаходження телефона відразу зафіксували правоохоронці й оперативно виявили крадену річ. Нечиста на руку тернополянка в усьому зізналася. І хоча вона шкодує за необдуманий вчинок, повернула телефон Ользі, вони підписали між собою мирову, все ж за дії доведеться відповідати перед законом.

На початку березня слідство передало кримінальну справу до суду. Зловмисниці інкримінують правопорушення за ч.1 ст. 185 ККУ — крадіжка, що передбачає покарання у вигляді штрафу в розмірі від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими чи виправними роботами, або арештом на термін до шести місяців, або позбавленням волі на термін до трьох років. Оскільки підсудна повернула крадене, то, скоріш за все, її суворо не каратимуть, та це буде для неї уроком. А ось в потерпілої з’явилася довіра до правоохоронних органів.

«5 квітня відбулося перше судове засідання. Хоча відповідачка не з’явилася, однак телефон уже повернула. Дякую працівникам поліції та прокурору за оперативну роботу, та кожному, хто мене підтримував. Цей випадок довів існування справедливості. Завжди відстоюйте свої права!» — розмістила вона вдячний допис у Фейсбуці.
Ольга Щур працює вчителем інформатики в одній із тернопільських шкіл. Розуміючи безмежні сучасні технічні можливості, вона вірила, що її телефон можливо знайти. Добре, що зберегла документи від мобільного, у яких вказаний так званий «нульовий» код апарата, це неабияк допомогло слідчим.

— Прикра пригода сталася торік 19 жовтня. Телефон я забула у вбиральні, згадала на вулиці десь через п’ять хвилин. Повернулася, але не знайшла його, до того ж мобільний вже був поза мережею, — розповіла «НОВІЙ…» Ольга. — Звернулася до адміністрації закладу, мені намагалися допомогти — опитали відвідувачів, переглянули запис із відеокамери, але важко було встановити, хто саме взяв телефон, бо чимало людей ходило у приміщенні. Довелося звернутися до поліції. Добре, що це був новий телефон на андроїдній системі, з емейлом, придбала я його місяць перед тим, тож мала усі документи. Вартість мобільного — близько 6 тисяч гривень. Свідків я не застала у пабі, тому написала пост у соцмережі з проханням відгукнутися. На жаль, ніхто не відписав. Минали місяць за місяцем, я думала, що телефон могли вже здати на запчастини, але, на моє здивування, якось зателефонував слідчий і повідомив, що мобільний з’явився в мережі. Мій номер оператора не працював, засвітився «нульовий» код. Мабуть, та жінка подумала, що минув час, ніхто вже не буде шукати телефон, тому й увімкнула. Не знаю, як вона пояснюватиме у суді, чому спокусилася на чуже… Звісно, тішить, що розкаялася, але я не розумію таких вчинків, адже могла передати телефон адміністрації закладу чи повідомити про знахідку в соцмережах. Без сумніву, приємніше комусь допомогти, зробити добру справу, ніж порушувати закон задля тимчасової наживи. Наше суспільство помалу змінюється у кращий бік, тому, вірю, що таких ганебних випадків буде все менше.