Без грошей на розвиток

Кабмін затримує містам виплату в розмірі 7,6 мільярда гривень із Фонду регіонального розвитку і 2,5 мільярда гривень субвенції на соціально-економічний розвиток. Керівник Асоціації міст України Олександр Слобожан повідомляє, що більшість цих коштів мала піти на проєкти, пов’язані з підготовкою навчальних закладів до нового навчального року. В зв’язку з цим виникла загроза, що не всі класи зможуть відкритися вчасно або не будуть повною мірою забезпечені всім необхідним для навчання.

З цієї ж причини під загрозою опиняються інші проєкти, пов’язані з облаштуванням публічних просторів. Як зазначає мер містечка Гайворон (Кіровоградська область) Роман Валуйко, кошти очікували отримати ще у липні. Зважаючи на час, який необхідний для проведення тендерів, реальні роботи можна було б почати у вересні. Однак у зв’язку із затримкою та невизначеністю фінансування роботи або будуть розпочаті із запізненням, або ж взагалі не почнуться. Голова Асоціації міст України Віталій Кличко у своєму зверненні до Президента України Володимира Зеленського наголошує, що міста просто не встигнуть освоїти кошти і роботи будуть не завершені. Очевидно, що таке блокування коштів торкнеться кожної громади.

Обурює причина, через яку, власне, за висновками ЗМІ, гальмується перерахування коштів до місцевих бюджетів. Як повідомляє авторитетне видання “Економічна правда”, про це попросив уряд керівник Офісу президента Андрій Богдан. Зокрема, в Офісі президента попросили уряд призупинити виділення коштів з Фонду регіонального розвитку і на соціально-економічний розвиток до формування нового уряду новим складом Верховної Ради. Виходить, кошти у кращому випадку громади зможуть отримати не раніше другої половини вересня. Очевидно, що освоїти ці кошти громади не встигнуть. І сотні тисяч українських школярів можуть залишитися без належних умов для навчання, а громади — без розвитку і покращання умов життя.

Політика економічного «закріпачення»

Варто зазначити, що блокування коштів на розвиток було поширеною практикою у часи президента-втікача Віктора Януковича. Тоді саме через постійне ручне управління фінансуванням життєво важливих проєктів досягали лояльності місцевих громад.

Цю ж практику застосовувала попередня влада. Політика економічного «закріпачення» розпочалася ще на початку літа. У червні прем’єр-міністр Володимир Гройсман оголосив про “зниження тарифів”. Формально тарифи знизили для населення, але вартість складових тарифу підвищили для комунальних підприємств. Різницю між тарифом для населення і тарифом для генеруючих підприємств переклали на місцеві бюджети. Місцевим громадам така «благодійність» обійдеться у 26 млрд. грн. Ці гроші доведеться витратити на газ.

У результаті такої «політики» Гройсмана під загрозу потрапила більшість програм розвитку: будівництво доріг, інфраструктури, громадських місць, ремонт шкіл і садочків, запровадження енергоефективності. Громади, які лише частково почали відчувати волю завдяки децентралізації, знову роблять бідними і залежними від розчерку пера чиновника в Києві.

Крайнім хочуть зробити місцеве самоврядування

У цій ситуації, очевидно, невдоволення людей через погіршання умов проживання спробують спрямувати на місцеве самоврядування. Трендом нової політичної реальності уже стали “президентські розноси” місцевих керівників, у яких спочатку забирають ресурси, а потім звинувачують у всіх існуючих бідах.

Скажімо, зовсім легко спихнути на місцеву владу, наприклад, поганий стан доріг. А чи задумується нова центральна влада, що робити міським головам і міським радам — утримувати освіту і медицину, давати тепло в оселі чи ремонтувати дороги? Запитання риторичне. Однак, зважаючи на потужний медіаресурс, який в Україні традиційно був у руках олігархів, а тепер лише посилив свій вплив на центральну владу, переконати людей буде нескладно.

Принаймні вони так думають. А ми, свідомі громадяни, маємо розуміти, чиї дії ведуть до комунального колапсу і гальмують розвиток громад. Ми не повинні черговий раз купитися на політологічну казочку про “доброго пана нагорі” і «погану владу на місцях». Ми маємо захищати своє право на самоврядування і своє місцеве самоврядування, щоб не повернутися у часи радянської диктатури, коли «вожді» вирішували, який рівень добробуту є достатнім для кожного з нас.

Артем Міщенко