До польського містечка Юзефів у Люблінському воєводстві — 60 км від українського кордону. Від початку російсько-української війни, з 2014-го року, теребовлянські волонтери з БФ «Чесна Україна» співпрацюють із тамтешнім місцевим «Карітасом». Небайдужі поляки долучаються до підтримки українських захисників та українських родин, які через війну опинилися в скрутній ситуації. Не втомлюються допомагати донині. 7 липня 2023-го голова БФ «Чесна Україна» Любов Солтис разом із волонтером Михайлом Стасишиним завітали до друзів у Юзефів. Цього разу благодійники передали теребовлянським волонтерам засоби гігієни, які дуже потрібні на фронті нашим воїнам. Зустрівся з українцями й мер міста Юзефів Роман Дзюра. Побувала на зустрічі за кордоном і журналістка «НОВОЇ…».
Світ не переймався війною, а поляки підтримували
У місті Юзефів при парафії Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці діє «Карітас», який очолює Марія Куделка. Теребовлянські волонтери прибули вдосвіта, їх радо зустріли. Для польських друзів українці привезли гостинці.
— В Україні дев’ять років триває війна, півтора року — повномасштабне вторгнення росіян. Потреби на фронті не зменшуються, тому підтримка наших воїнів і далі важлива, — зазначила голова БФ «Чесна Україна» Любов Солтис. — Мусимо визнати, що збори на закупівлю необхідного для передової щоразу зменшуються. В українців вичерпуються ресурси, з-за кордону теж скорочується надходження гуманітарної допомоги. Але війна триває, тому волонтери продовжуватимуть робити все можливе для допомоги нашим захисникам і для перемоги України. Надзвичайно цінна підтримка польських друзів. Допомагають продуктами, одягом, засобами гігієни, ліками. Для нашої країни в стані війни все це вкрай необхідно.
18 червня 2014-го року ми з однодумцями створили благодійний фонд «Чесна Україна». Разом були на Майдані в Києві й бачили розстріли мирних мітингувальників. Почалася війна, нашим воїнам потрібно було все — від одягу до харчів, чого на той час катастрофічно бракувало в армії. Ми взялися шукати іноземних донорів. Спершу познайомилися з отцем Адамом Собчаком із міста Замостя Люблінського воєводства, який очолював «Карітас». Згодом налагодили співпрацю з пані Марією із міста Юзефів та з отцем Річардом Остафом із села Тучіпи.
У попередні роки світ не надто переймався війною в Україні, а поляки від початків підтримують нас, бо розуміють небезпеку з боку Росії. На початку повномасштабного вторгнення пані Марія відправила в Україну кілька фур допомоги, зокрема, й в Теребовлю. Все було спрямовано воїнам на передову, а також через старост сіл роздавали речі внутрішньо переміщеним особам, які прибули в нашу громаду. Продовжуємо підтримувати українських воїнів. Непросто нині зібрати бус допомоги на фронт, але спільними силами з краянами вносимо свою частку в боротьбу. Доводиться просити, шукати, не всі розуміють ці зусилля. Не раз думала, що залишу все, але збираю сили в кулак і продовжую далі, бо хто, як не ми, пройдемо цей шлях із воїнами. Захисники завжди радо чекають нас. Наші волонтери скидаються коштами, щось жертвують краяни. Кожна поїздка на передову — це зусилля багатьох небайдужих людей. Потрібен був транспорт, щоб доправляти допомогу на фронт, волонтер Руслан Семчишин продав пай і купив. Нині доглядає за технічним станом автівки. Його батько поїхав із нами нині по допомогу, а мама спекла в дорогу для польських друзів чудові торти. Руслан вирізьбив хрести із тризубом.
У місті Юзефів прихистили українських біженців
У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну значний потік українських біженців проходив через Люблінське воєводство. У місті Юзефів, де мешкає 2,5 тисячі населення, знайшли прихисток майже 170 українців, які утікали від війни. А загалом у ґміні — близько 400 осіб. Поляки надали українцям житло, забезпечували всім необхідним.
— Наша ґміна одна з перших зголосилася прийняти біженців з України, які подолали тисячі кілометрів із зони бойових дій, — розповів мер міста Юзефів Роман Дзюра. — Українцям надавали прихисток у готелях, у приміщенні відпочинкової бази. На телебаченні закликали проявити турботу до сусіднього народу. Але й без звернення кожен із нас відчував, що потрібно щось робити. Мешканці нашого міста приносили речі до «Карітасу», де все сортували і роздавали українцям. Для мерії важливо було подбати про організацію навчання дітей з України, про відвідування малечею дитячих садків. Помалу українці адаптувалися, знайшли роботу, забезпечують себе.
Війна в Україні — це трагедія і біль. Поляки співпереживають з українським народом. Росія бомбардує українські міста і села, вбиває людей. Рятуючись від смерті, українцям довелося покидати домівки, їхати за кордон. Поляки вважали, що жодна війна в нинішній час неможлива, але бачимо цей жах… Зло потрібно зупинити спільними силами. Війна впливає на ситуацію в усьому світі. Економічна нестабільність зачепила всю Європу. Проте мусимо потерпіти. Іншого шляху до миру нема. Поляки ставляться до українців, як до найкращого сусіда. Історично у нас багато спільного. Хочемо, щоб війна скоріше закінчилася, щоб в Україні й Польщі стабілізувалося життя.
— З 2014-го року співпрацюємо з БФ «Чесна Україна» із Теребовлі, — додала пані Марія Куделка. — Торік ми відправили шість фур в Україну — на Львівщину, Тернопільщину, в госпіталі. Ця несправедлива війна, на жаль, триває, тому мусимо підтримувати українців. Болить серце за український народ, за великі жертви. У нашому містечку нині ще мешкають близько 40 біженців з України, інші виїхали. Одна українка померла, тут її поховали, сиротами залишилися двоє дітей. У мене вдома донедавна мешкала біженка із Донецька. Я мала можливість у попередні роки побувати в Україні. Коли закінчиться війна, провідаємо всіх наших друзів у різних областях.
Джерело: НОВА Тернопільська газета