Звершилося! З 27 до 29 листопада у Константинополі проходив Синод Вселенського Патріархату, на якому українське питання було вирішено. По-перше, затверджено текст Томосу про автокефалію православної церкви. По-друге, підготовлено проект Статуту цієї церкви, частиною якого й має стати Томос.
Незабаром Патріарх Варфоломій визначить дату проведення об’єднавчого Собору в Україні, на якому буде затверджено Статут і обрано предстоятеля. Він і вирушить до берегів Босфору за Томосом. Зі слів представників Константинополя, більше зібрань Синоду з приводу українського питання не потрібно. Мрію українців про власну, усім світом визнану церкву, втілено в життя.
Далі справа за українською православною громадою. Потрібно об’єднатись і провести Собор. Дві конфесії, а саме УПЦ КП та УАПЦ, готові до об’єднання. А ось УПЦ МП поки що ні. Більшість єпископів на власному (сепаратистському) Соборі вирішили не входити до нової церкви. Більшість, але не всі. Ряд єпископів УПЦ МП неодмінно будуть присутні на об’єднавчому Соборі.
Але церква — це не лише єпископи, митрополити та патріархи. Базовою одиницею церкви є парафія, яка складається зі священика та парафіян. І хай вони не стоять осторонь історичних процесів повернення автокефалії Українській церкві. Люди мають висловлювати свою позицію і підштовхувати священиків до об’єднання. Бо допоки буде в одного українського народу кілька православних конфесій?
Тож після створення Помісної церкви і отримання Томосу УПЦ МП залишиться поза межами нових церковних реалій і можна припустити, що й поза межами канонічності. Ця конфесія очевидно має припинити існування, а те, що залишиться на її місці, буде зареєстровано як філія РПЦ в Україні. Це буде чесно: є українське православ’я і є російське. Усе повинно вирішуватись тільки у правовому полі. Жодних насильницьких дій влада обіцяє не допустити. Якщо десь хтось застосовуватиме силу, то знаймо – це провокація.
Не розумію, як свідомі українські парафіяни приходитимуть по таїнства до РПЦ в Україні? Це в той час, коли донецькі й луганські «батюшки» цієї конфесії благословляли бойовиків на війну з ними ж, з українцями. А кримські «батюшки» додумались благословляти … ракети російської армії. Щоб точніше вцілювали по українських містах і більше вбивали українців.
А ще верховний клір московської церкви в Україні любить розкошувати. Нещодавно журналісти завітали до обійстя намісника Києво-Печерської лаври митрополита Павла. Фото шокувало багатьох. Так розкішно жити священики не мають права. Засновник Києво-Печерської лаври Феодосій Печерський сповідував дуже аскетичне життя і весь час молився. Заповів так жити й своїм послідовникам. Павло ж, судячи з фото, переймається лише збагаченням і молитись йому ніколи.
Час здобуття Томосу збігається з рядом надважливих в історії України подій. 1 грудня 1991 року на референдумі 90% українців обрали політичну незалежність. 1 грудня 2013 року, після побиття мирних студентів, які виступали за Асоціацію з Європейським Союзом, на Майдані почалась Революція Гідності. І абсолютно без перебільшення автокефалію з Томосом можна вважати подією, яка стоїть в одному ряду із зазначеними. Подією, яку можна назвати здобуттям духовної незалежності. Нарешті.
Задаймо запитання: а що такого сталось, що саме тепер Томос став можливий? Прихильність з боку Константинополя? – так. Ослаблення державності Росії і церкви, як її частини? – так. Зійшлись зірки на небі? – може, й так. Та все ж головною причиною є непохитна воля чинного керівництва України до боротьби за духовну незалежність і свободу для свого народу. Деякі попередні президенти теж цього прагнули, але так і не змогли наблизитись до здобуття Томосу. Президент Порошенко зміг.
Він бореться за Україну на усіх напрямках. Зміцнює армію, яка увійшла до топ-10 серед європейських країн і готова до відсічі агресору зі Сходу. Він очолює дипломатію, яка перемагає путінську на усіх міжнародних майданчиках. Через це Путін не може добитись скасування санкції, які послаблюють його країну. Порошенко негайно й рішуче відреагував воєнним станом на атаку російських човнів у Керченській протоці. Він бореться за Україну і не здається. А тому, хто бореться за правду, – Бог допомагає.

Володимир Манько, політичний експерт